ПРОБЛЕМИ СТРАХУВАННЯ РИЗИКІВ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Пріоритет інноваційного шляху розвитку стає загальною тенденцією як для світової, так і для національної економіки, що призводить у свою чергу до активізації інноваційного підприємництва. Важливим елементом механізму функціонування інноваційних відносин має стати страхування як ефективний спосіб відшкодування негативних наслідків у разі настання ризиків, пов’язаних зі створенням і реалізацією інновацій. Застосування інструментів страхування дозволяє забезпечувати стабільність економічного обороту і економіки в цілому, покращувати інвестиційний клімат, захищати інтереси учасників економічних відносин. Правовий інститут страхування отримав в Україні активний розвиток за різними класами страхування. Проте, сфера інтелектуальної власності як основа інноваційної економіки ще не залучена до відносин страхування, така страхова послуга відсутня на національному страховому ринку.

Проєкт Національної стратегії розвитку сфери інтелектуальної власності в Україні серед стратегічних цілей такого розвитку вказує досягнення відповідності основних складових інноваційної системи України вимогам розбудови конкурентоспроможної економіки України, їх спроможності забезпечити високі темпи економічного зростання та підвищення стандартів життя населення. Для реалізації цих цілей окреслено комплекс заходів, в тому числі стимулювання створення, правової охорони, захисту та використання результатів наукової й науково-технічної діяльності [1]. Застосування механізмів страхування ризиків у сфері інтелектуальної власності прямим чином сприятиме досягненню вказаних цілей і забезпечення ефективної охорони результатів інтелектуальної діяльності.

Процеси страхування ризиків, пов’язаних з об’єктами інтелектуальної власності, гальмуються низкою об’єктивних і суб’єктивних причин, як-то: неврегульованість на законодавчому рівні правил страхування ризиків у сфері інтелектуальної власності, нетиповість об’єктів інтелектуальної власності і відповідно пов’язаних з цим ризиків, відсутність досвіду такого страхування в національній практиці, необізнаність страховий компаній і авторів та правовласників з наявними і майбутніми ризиками щодо набуття, здійснення, захисту прав інтелектуальної власності тощо.

Сучасні реалії вимагають належного законодавчого підґрунтя для здійснення страхування ризиків у сфері інтелектуальної власності. Проте чинне законодавство не містить жодних спеціальних положень з цих питань, що значно стримує формування культури страхування у цій сфері.

Науковці в сфері економіки і права одностайно вказують на нерозвиненість страхування інтелектуальної власності, наявність проблем у цій сфері, проте шляхів їх вирішення пропонується недостатньо. Спеціальні наукові дослідження з цієї проблематики є поодинокими. Загальні питання комерціалізації інтелектуальної власності досліджують Г.О. Андрощук, О.Б. Бутнік-Сіверський, О.П. Орлюк; окремих аспектів страхування інтелектуальної власності торкаються у своїх дослідженнях О.М. Лобова, О. Жилінська, Пічко Р.С., Булат Є.А. та ін.

Мета статті полягає в з’ясуванні проблем страхування ризиків у сфері інтелектуальної власності, обґрунтуванні шляхів удосконалення законодавчого регулювання цих відносин, доопрацюванні видів ризиків у зазначеній сфері.

Серед передумов виникнення страхування інтелектуальної власності дослідники виокремлюють: зростання кількості порушень прав інтелектуальної власності; активізацію конкуренції на міжнародних ринках у зв'язку із глобалізацією господарських зв'язків; специфічні характеристики об'єктів інтелектуальної власності, які підвищують ризикованість їх господарського використання; виключний характер права інтелектуальної власності, який зумовлює його обмеженість у просторі, завдяки чому права на подібні результати інтелектуальної діяльності в різних країнах можуть належати різним суб'єктам [2, с. 8].

Через це страхування інтелектуальної власності розглядається як найбільш ефективний інструмент для управління ризиками, які супроводжують діяльність на ринку інтелектуальної власності [2, с. 8].

Законодавче визначення страхування закріплено в Законі України «Про страхування»: «страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов’язаних з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством» (п. 69, ч. 1 Закону) [3].

Аналіз наведеного законодавчого визначення дає підстави для висновку, що ризики у сфері інтелектуальної власності не охоплюються наведеною редакцією визначення страхування, оскільки майнові права інтелектуальної власності мають відмінний від права власності на майно правовий режим (а у визначенні йдеться лише про володіння, користування і розпоряджання майном), тим більш, відповідно до ч. 2 ст. 190 Цивільного кодексу України [4], майнові права як різновид майна визнаються лише речовими правами.

З огляду на зазначене, доцільно доповнити визначення поняття страхування у вказаному Законі вказівкою на ризики, пов’язані з набуттям, здійсненням і розпорядженням правами на об’єкти інтелектуальної власності.

Глава 67 «Страхування» Цивільного кодексу України присвячена договору страхування. Відповідно до ст. 980 цього Кодексу,  «Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов’язаного з об’єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Об’єктом страхування можуть бути:

- життя, здоров’я, працездатність та/або пенсійне забезпечення;

- майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати;

- відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну».

Аналогічне положення закріплено в ч. 5 ст. 89 Закону України «Про страхування».

І знову можна констатувати як недолік законодавчого регулювання, що вказані правові норми серед об’єктів страхування вказують лише майно, яке належить на речовому праві (володіння, користування, розпорядження), що виключає можливість визнавати об’єктом страхування об’єкти інтелектуальної власності і права на них. Відтак, наразі можливо говорити про страхування у сфері інтелектуальної власності лише в частині «можливих збитків і витрат», що невиправдано обмежує можливості суб’єктів цих відносин в страхуванні ризиків, порівняно з суб’єктами права речової власності.

Наступним питанням, яке потребує окремого дослідження, є визначення власне страхових ризиків, які можуть виникати у правовідносинах інтелектуальної власності. На законодавчому рівні вони не закріплені, в науковій літературі також це питання не знайшло детальної розробки.

В зарубіжній практиці страхування інтелектуальної власності є більш розвиненим. Програми страхування реалізовуються у Великій Британії, США, Австралії, Японії. Існують чотири напрями страхування: 1. IP Specific Insurance – спеціальне страхування інтелектуальної власності; відшкодування на випадок порушення патентних прав страхувальника; відшкодування витрат страхувальника в разі його звинувачення в контрафактному використанні чужих об’єктів інтелектуальної власності, а також у разі використання таких звинувачень у конкурентній боротьбі. 2. Comprehensive General Liability Insurance – базовий поліс зі страхування загальної відповідальності; 3. Directors and Officers Insurance – страхування відповідальності директорів та керівництва компанії; цей вид страхового поліса застосовується в разі пред'явлення позову відповідальній особі; 4. Error and Omission Policy – страхування від помилок та упущень; цим полісом компенсуються позови, які виникають на підставі порушення авторських прав, порушення щодо торгових марок, незаконного привласнення назви, слогану, етикетки тощо [5, с. 31].

О.М. Лобова зазначає, що об'єктами страхування виступають такі випадки: порушення прав творця та власника об'єктів інтелектуальної власності; неотримання винагороди за використання об'єктів інтелектуальної власності; недотримання угод про конфіденційність, ліцензійних угод та угод купівлі-продажу об'єктів інтелектуальної власності; використання об'єктів інтелектуальної власності в якості застави за кредитами [2, с.8].

О. Жилінська вважає, що специфічні ризики мають місце на всіх етапах створення і використання об’єкта прав інтелектуальної власності. Це можуть бути ризики, пов'язані з придбанням та охороною об’єкта, ризики, притаманні винахідницькому процесу, – ризик відмови у видачі патенту і невиплата авторської винагороди, ризики професійної відповідальності працівників, пов'язаних за родом займаної посади зі створенням, патентуванням і використанням об’єкта [6, с. 22].

Також ризики у сфері інтелектуальної власності пропонують характеризувати залежно від життєвого циклу об’єкта права інтелектуальної власності – створення об’єкта права інтелектуальної власності, набуття прав на об’єкт права інтелектуальної власності; розпорядження пра вами інтелектуальної власності; захист прав на об’єкти права інтелектуальної власності; утилізація об’єкта права інтелектуальної власності [7, с. 56].

Логіка, яка застосована в останньому підході, є найбільш оптимальною для виокремлення ризиків у сфері інтелектуальної власності. Беручи за основу життєвий цикл об’єкта права інтелектуальної власності, можна надати більш детальну характеристику видів ризиків у цій сфері, починаючи від створення результату інтелектуальної діяльності до припинення його правової охорони.

1. Ризик створення результату інтелектуальної діяльності, який за результатами перевірки (експертизи уповноваженим органом) не відповідає умовам правової охорони. Ймовірність настання такого негативного наслідку є високою через непередбачуваність творчого процесу. Частіше за все потреба страхування такого ризику виникає у випадку виконання договору про створення за замовленням об’єкта інтелектуальної власності або договору про виконання НДР, за якими творець зобов’язується створити певний результат, що має відповідати заданим умовам. Відповідно, якщо виконавець досяг цих умов, але за результатами експертизи заявник (замовник за договором) отримав відмову у видачі охоронного документу (патенту на винахід, корисну модель), можна вести мову про виникнення страхового ризику, наприклад, коли відмова пов’язана з більш ранньою заявкою іншої особи на подібний об’єкт.

2. Ризик на етапі набуття прав на об’єкти промислової власності, що є чинним після державної реєстрації. Вірогідність появи таких ризиків є високою, враховуючи велику кількість відмов у видачі охоронних документів (патентів, свідоцтв) на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки. Частина підстав для відмови може бути проконтрольована заявником, частина – перебуває поза межами його знань та досвіду.

3. Ризик визнання патенту/свідоцтва недійсним. Зазначений ризик частіше за все виникатиме у разі отримання патенту на корисну модель і свідоцтва на промисловий зразок, оскільки саме щодо цих об’єктів не проводиться кваліфікаційна експертиза на відповідність умовам правової охорони, а охороні документи на них видаються фактично «під відповідальність» самих заявників. Також доцільність страхування ризиків, пов’язаних з визнанням таких охоронних документів недійсними, буде виникати в кожному випадку укладення ліцензійного договору щодо використання таких об’єктів, оскільки це дасть можливість захистити інтереси сторони договору – ліцензіата, який на підставі такого патенту/свідоцтва налагоджує виробництво відповідної продукції, укладає інші договори, несе значні витрати тощо.

4. Ризик порушення прав в межах договірних відносин. Виокремлення зазначеного ризику зумовлено нематеріальним характером об’єкта інтелектуальної власності і можливістю його неконтрольованого ліцензіаром використання одночасно третіми особами. Це означає, що ліцензіар не убезпечений від випадків надання ліцензіатом незаконного дозволу на використання об’єкта іншим особам.

5. Ризик втрати комерційної привабливості інноваційної розробки та ризик від невдалої комерціалізації. Ці види ризику є специфічними саме для сфери інтелектуальної власності та інноваційної діяльності. Швидкий розвиток науково-технічного процесу, інформатизація суспільного життя призводить відповідно і до швидкого «старіння» інноваційних розробок, які за невеликий час замінюються більш досконалими розробками конкурентів. Враховуючи, що венчурна діяльність і комерціалізація інновацій пов’язана зі значними інвестиціями і витратами, страхування саме цих ризиків має стати найбільш затребуваним на практиці.

6. Ризик позадоговірного порушення прав інтелектуальної власності. Як слушно підкреслюють фахівці, головна мета страхування – превентивний захист майнового інтересу до об’єкту (прав на нього) для безпечного і ефективного використання в цивільному обігу з метою отримання доходу або інших досягнень (переваг) [8, с. 51]. Враховуючи великі обсяги позадоговірних порушень прав інтелектуальної власності, невтішні тенденції розповсюдження піратства і контрафакції, кожен правовласник потенційно стикається з ризиком неправомірного використання об’єкта інтелектуальної власності, плагіатом. Це повною мірою характерно як для сфери промислової власності, так і для авторських і суміжних прав.

7. Ризик дострокового припинення правової охорони прав на об’єкти промислової власності, що є чинним після державної реєстрації. Підстави дострокового припинення правової охорони відрізняються для різних об’єктів промислової власності. Проте для більшості з них вони є актуальними.

Отже, страхування ризиків у правовідносинах інтелектуальної власності має стати перспективним видом страхування в сучасних умовах. Для активізації цих процесів потрібен комплекс заходів, серед яких, насамперед, закріплення в національному законодавстві (Цивільному кодексі Україні і Законі України «Про страхування») як самостійного об’єкта страхування майнових прав інтелектуальної власності, ризиків у сфері набуття, здійснення і розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Також важливим є формування на практиці культури страхування різноманітних ризиків у правовідносинах інтелектуальної власності, інноваційних правовідносинах.

Запровадження практики страхування підвищить рівень конкурентоздатності національних суб’єктів господарювання, сприятиме залученню інвестицій в українську інноваційну економіку і захист інтересів всіх учасників відносин у сфері комерціалізації інтелектуальних продуктів.

Список використаних джерел

1. Національна стратегія розвитку сфери інтелектуальної власності в Україні. Проєкт 26.11.2019. URL: https://ukrpatent.org/atachs/IP-Strategy-2020-25.pdf
2. Лобова О.М. Теоретичні засади страхування інтелектуальної власності. Інвестиції: практика та досвід. 2016. №16. С. 5-9.
3. Про страхування: Закон України від 18 листопада 2021. Відомості Верховної Ради України. 2023. №12-13.Ст. 28.
4. Цивільний кодекс України: прийнятий 16 січня 2003 р. Відомості Верховної Ради України. 2003. №№ 40-44. Ст. 356.
5. Фурса В., Гришкова М. Світовий досвід страхування результатів інтелектуальної діяльності та проблеми його застосування в Україні. Світогляд. 2011. №2. С. 30-33.
6. Жилінська О. Страхування інтелектуальної власності: світові тенденції та перспективи для України. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. 2014. №3. С. 19-25.
7. Петренко В.О., Фонарьова Т.А., Устінов А.А. Моделювання процесу страхування об’єктів права інтелектуальної власності. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Економіка і управління. 2021.Том 32 (71). № 3. С. 55-61.
8. Пічко Р.С., Булат Є.А. Правові аспекти страхування права інтелектуальної власності в Україні. Право і суспільство. 2016. №5. Ч.2. С. 45-51.

Коваль І.Ф. Проблеми страхування ризиків у сфері інтелектуальної власності. Правничий часопис Донецького національного університету імені Василя Стуса. 2024. № 1. С. 251–258. DOI: https://doi.org/10.31558/2786-5835.2024.1.25