Проблеми реалізації організаційно-господарських правовідносин у сфері авіаційного страхування щодо діяльностіпрофесійного об’єднання страховиків

Вступ. Страхування як система захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб є необхідним елементом соціально-економічної системи суспільства. Застосування інституту страхування в процесі здійснення господарської діяльності надає гарантії відновлення порушених майнових інтересів у випадку настання непередбачуваних випадкових подій. На думку фахівців в сучасному світі не створено більш раціонального та надійного соціально-економічного механізму захисту майнових інтересів суб’єктів господарювання та фізичних осіб ніж страхування(1). Вказане яскраво унаочнюється при здійсненні професійної господарської діяльності у сфері авіації.

Актуальність досліджуваної теми обумовлена наявністю законодавчих прогалин при регулюванні організаційно-господарських правовідносин в сфері авіаційного страхування та необхідністю висвітлення у вітчизняній юридичній науці проблематики щодо створення та діяльності в Україні професійного об’єднання страховиків в цій сфері.

Теоретичну основу для написання статті становлять праці вітчизняних та зарубіжних вчених – Алексеєва С.С., Базилевича В.Д., Базилевич К.С., Бобрової Д.В., Брагінського М.І., Вітрянського В.В., Граве К.О., Заруби О.Д., Ідельсона В.Р., Йоффе О.С., Журавльової Ю.М., Клепікової О.В., Коссака В.М., Лунца Л.А., Никифорака В.М., Осадця С.С., Пфайфера К., Райхера В.К., Рейтмана Л.І., Серебровського В.І., Толстого Ю.К., Турбіної В.К., Фогельсона Ю.Б., Халфіної Р.О, Шахова В.В., Шершеневича Г.Ф., Шимінової М.Я., Шинкаренка І.Е., Щербини В.С., Яковлєва В.М., Янішена В.П. та інших авторів.

Цілями статті є дослідження актуальних проблем реалізації організаційно-господарських правовідносин у сфері авіаційного страхування щодо створення та діяльності професійного об’єднання страховиків в цій сфері. Для досягнення поставлених цілей вбачається необхідним здійснення аналізу загальних засад правового регулювання авіаційного страхування як в Україні так і в світі а також висвітлення вітчизняного та іноземного досвіду з питань створення та діяльності професійних об’єднань страховиків у вказаній сфері.

Основний зміст. Як зазначають історики, один із перших полісів страхування повітряного судна на випадок авіакатастрофи був виданий перед Першою світовою війною в Лондоні із страховою сумою у 300 ф.ст. І саме з тих пір Лондонський страховий ринок залишається одним із головних центрів світового авіаційного страхування та перестрахування. Найбільший розвиток страхування повітряних суден отримало на початку 70-х років ХХ століття у зв’язку із розповсюдженням комерційної експлуатації цивільних суден, початком серійного випуску багатомісних пасажирських широко фюзеляжних авіалайнерів і вантажних повітряних суден та розширенням регулярних перевезень.(2) Страхування ризиків авіаційної відповідальності отримало широке поширення з середини 50-х років ХХ ст.(3)

Авіаційне страхування визнається вкрай ризикованим та характеризується катастрофічними збитками. Реакцією страховиків світу на авіакатастрофи останніх десятиліть та на катастрофічні розміри збитків стало призупинення укладання договорів страхування авіаційної відповідальності перед третіми особами, а згодом необмежене зростання тарифних ставок.(5)

Протягом останніх років учасники страхового ринку України(6) намагаються переконати законодавця у необхідності розвитку даного виду страхування, який за об’єктивних умов, переживає стагнацію. 

Відповідно до ст.352 Господарського кодексу України страхуванням є діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб’єктів господарювання (страховиків), пов’язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. 

Авіаційне страхування є одним із видів страхування, який передбачає надання страхових послуг у сфері авіації.(7)

Межі правового регулювання авіаційного страхування на сьогодні окреслені нормами Господарського, Цивільного(8) та Повітряного кодексів України(9), Законом України «Про страхування»(10), Постановами Кабінету Міністрів України, Указами Президента України, низкою відомчих нормативних актів та локальними актами суб’єктів страхової авіаційної діяльності.

Авіаційне страхування в Україні та за її межами, як правило, здійснюється як на добровільних засадах так і засадах обов’язковості. Тобто у формі добровільного та/або обов’язкового авіаційного страхування.

Добровільне авіаційне страхування – це страхування, яке здійснюється на підставі договору страхування між страховиком і страхувальником, у відповідності до правил добровільного авіаційного страхування, які визначають загальні умови і порядок його здійснення, і підлягають реєстрації у державному органі нагляду за страховою діяльністю при видачі останнім ліцензії страховику на право здійснення конкретного виду добровільного авіаційного страхування.

Стаття 6 Закону України «Про страхування» визначає перелік із 20 видів добровільного страхування, який не є вичерпним. В якості добровільних видів авіаційного страхування, що вміщені у переліку вказаної статті можуть здійснюватися: страхування повітряного транспорту; страхування вантажів та багажу (вантажобагажу); страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника). При цьому страховик може запропонувати будь-який інший вид добровільного авіаційного страхування, який не вказано у переліку ст.6 Закону України «Про страхування», розробивши і затвердивши при цьому правила добровільного страхування та подавши їх на реєстрацію до Держфінпослуг, за умови, що положення вказаних правил не суперечитимуть чинному законодавству України.

Перелік обов’язкових видів страхування міститься у ст.7 Закону України «Про страхування», вказаний перелік є вичерпним і в якості обов’язкових видів страхування наведена норма встановлює авіаційне страхування цивільної авіації. Для здійснення такого виду страхування Кабінет Міністрів України у Постанові від 12 жовтня 2002 р. № 1535 «Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації» (далі – Постанова КМУ №1535) встановив порядок та правила його проведення, форми типового договору, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів, тощо.

Згідно Постанови КМУ №1535 обов'язкове авіаційне страхування цивільної авіації проводиться з метою забезпечення захисту інтересів експлуатантів, пасажирів, третіх осіб і включає: 1) страхування відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу; 2) страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, заподіяну третім особам; 3) страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу; 4) страхування повітряних суден; 5) страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт.

Повітряний Кодекс України (Розділ XVII), відкрив новий етап у розвитку і становленні української авіації, закріпивши обов'язкове авіаційне страхування цивільної авіації. Статті 103 Повітряного кодексу України встановлює, що повітряний перевізник і виконавець повітряних робіт зобов'язані страхувати: членів екіпажу і авіаційного персоналу, які перебувають на борту повітряного судна; власні, орендовані та передані їм в експлуатацію повітряні судна; а також свою відповідальність щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, прийнятим для перевезення, іншим користувачам повітряного транспорту а усі експлуатанти - третім особам, не нижче за рівень, встановлений Урядом України. В свою чергу ст. 105 Повітряного кодексу України визначає, що замовник зобов'язаний страхувати своїх працівників, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу при виконанні авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за його заявкою без придбання квитків. Експлуатант зобов'язаний страхувати свою відповідальність щодо відшкодування збитків, які можуть бути завдані ним при виконанні авіаційних робіт.

Традиційно до авіаційного страхування (Aviation Insurance) відносять страхування повітряних суден (так зване «авіаКАСКО») поряд із страхуванням різних видів відповідальності експлуатантів повітряних суден і інших літальних апаратів перед третіми особами, перед пасажирами на випадок смерті або тілесних пошкоджень, за їх багаж, поклажу, вантаж, загальну цивільну відповідальність авіакомпанії та інші види відповідальності. Міжнародна практика відносить до сфери авіаційного страхування також багато інших видів страхування, в тому числі страхування авіа запчастин і двигунів, пасажирів від нещасних випадків, авіадиспетчерів і інших фахівців від ризику втрати можливості займатися їх професійною діяльністю, страхування відповідальності аеропортів і власників або операторів ангарів, відповідальності виробників літальних апаратів і іншої продукції авіаційно-промислового комплексу та пов’язаних з авіацією галузей.

Так, згідно світової класифікації до авіаційного страхування відносять: 

1. страхування КАСКО повітряних суден;
2. страхування різноманітних видів страхової відповідальності: експлуатантів повітряних суден і інших літальних апаратів перед третіми особами; перед пасажирами на випадок смерті або тілесних пошкоджень; відповідальність за багаж або поклажу, за вантаж і пошту; загальна цивільна відповідальність аеропортів; відповідальність власників і операторів ангарів; відповідальність організаторів авіаційних виставок і авіа-шоу; відповідальність товаровиробників літальних апаратів і іншої продукції авіаційно-промислового-комплексу і пов’язаних з авіацією галузей;
3. страхування пілотів і екіпажу від нещасних випадків;
4. страхування пілотів від ризику втрати професійної ліцензії.

Страхування відповідальності авіакомпаній перед третіми особами для усіх внутрішніх авіарейсів стало обов’язковим в Україні у році. До вказаного часу в обов’язковому порядку страхувалися тільки міжнародні авіарейси. 

Сьогодні на ринку авіаційного страхування України досить активно працює до 20-ти страхових організацій, проте ліцензії на здійснення обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації мають 58 страховиків.

Найважливішим фактором, що гарантує якість надання страхових послуг у сфері авіаційного страхування, як виду страхування що забезпечує покриття катастрофічних ризиків, є фінансова стійкість страхових компаній.
Для забезпечення фінансової стійкості зазначеного виду страхування всесвітня страхова практика виробила формулу об'єднання страховиків у професійні об'єднання (пули, бюро, асоціації та інші).

Авіаційні страхові об'єднання - це основна організаційна форма співпраці страховиків, які надають послуги у сфері авіаційного страхування. Слід вказати, що ємність великих пулів дозволяє повністю забезпечити страхування основних ризиків, пов'язаних з експлуатацією повітряних суден. Без сумніву, фінансові можливості авіаційного пулу щодо покриття великих авіаційних ризиків і компенсації збитків набагато ширше, ніж у окремих, навіть найбільш потужних страхових компаній.

Зрозуміло, що саме з вказаною метою український законодавець у ч.3 ст.13 Закону України «Про страхування» встановив, що страховики, яким дозволено займатися страхуванням авіаційних ризиків можуть створити Авіаційне страхове бюро. 

Таким чином, в нормативному акті спеціальної дії встановлено диспозитивну норму щодо можливості утворення страховими компаніями, які здійснюють окремі види авіаційного страхування, професійного об’єднання страховиків. 

В розвиток вказаної норми законодавець у Постанові Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року № 561 «Про затвердження Положення про Авіаційне страхове бюро» (далі – Постанова КМУ №561) натомість вказав, що бюро створюється страховиками, які мають ліцензію на право здійснення обов'язкового авіаційного страхування та зареєстровані в Державному департаменті авіаційного транспорту відповідно до Указу Президента України від 15 січня 1998 року № 17 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення безпеки авіації України», орган управління яких прийняв рішення про вступ до Бюро, за умови виконання вимог цього Положення. Бюро створюється зазначеними страховиками шляхом укладення установчого договору. Страховики, які прийняли рішення про вступ до Бюро, подають заяви до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг призначає дату проведення загальних зборів засновників Бюро.

Аналіз наведеного вище дозволяє стверджувати, що законодавець у Постанові КМУ №561 по іншому (ніж в ч.3 ст.13 Закону України «Про страхування») підійшов до врегулювання вказаних відносин: 

1. фактично встановивши обов’язковість вступу страховиків до професійного об’єднання;
2. чітко визначивши види обов’язкового авіаційного страхування, при отриманні ліцензій на які, страховики зобов’язані набути членства у Авіаційному страховому бюро;
3. встановивши обов’язковість проходження процедури реєстрації страховиків у Державному департаменті авіаційного транспорту;
4. закріпивши процедуру подання заяви до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, у разі, якщо страховики, прийняли рішення про вступ до Бюро.

З огляду на те, що Постанова КМУ №561 як підзаконний нормативно-правовий акт по іншому врегульовувала правовідносини визначені Законом України «Про страхування» (ч.3 ст.13) слід загострити увагу на проблемах реалізації організаційно-господарських страхових правовідносин щодо створення та діяльності Авіаційного страхового бюро в Україні, які існували в законодавстві України з 1998 по 2005 роки. 

Аналізована Постанова КМУ № 561 втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 788 від 20 серпня 2005 року «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (далі – Постанова №788). 

Вказану дію законодавця слід було б визнати такою, що усуває окреслені вище проблеми правового регулювання з питань порядку і форми створення та діяльності Авіаційного страхового бюро та встановлює диспозитівність у діяльності страховиків, які мають ліцензію (ліцензії) на здійснення обов’язкового авіаційного, щодо об’єднання у професійну спілку. 

Проте, чинне законодавство України у ст.103 Повітряного кодексу України («Обов'язкове страхування») вказує, що повітряний перевізник і виконавець повітряних робіт зобов'язані страхувати членів екіпажу і авіаційного персоналу, які перебувають на борту повітряного судна, власні, орендовані та передані їм в експлуатацію повітряні судна, а також свою відповідальність щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, прийнятим для перевезення; іншим користувачам повітряного транспорту а усі експлуатанти - третім особам, не нижче за рівень, встановлений Урядом України.

Обов'язкове страхування, передбачене частиною першою цієї статті, здійснюється страховиками, які визнані такими відповідно до законодавства України, одержали в установленому порядку ліцензії на здійснення цього виду страхування і є членами Авіаційного страхового бюро.

Авіаційне страхове бюро здійснює координацію діяльності страховиків у галузі страхування авіаційних ризиків та представляє їх інтереси у міжнародних об'єднаннях страховиків. Утворення Авіаційного страхового бюро та його державна реєстрація здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З огляду на викладене, головним недоліком у реалізації організаційно-господарських страхових правовідносин щодо створення та діяльності Авіаційного страхового бюро вбачається відсутність чіткої позиції законодавця щодо питання диспозитивності та/або обов’язковості набуття членства у Авіаційному страховому, адже два законодавчих акта вищої юридичної сили встановлюють різні правові режими (форми) об'єднання страховиків, які надають послуги у сфері авіаційного страхування, що визнається недоліком законодавчої техніки і створює конкуренцію норм.

Тим не менш, головна проблема у реалізації організаційно-господарських страхових правовідносин щодо діяльності професійного об'єднання страховиків у сфері авіації полягає в іншому - у повній відсутності вказаного виду об’єднання у будь-який формі на страховому ринку України. 

Слід вказати, що такий вид професійного об’єднання довгий час існував на вітчизняному страховому ринку. І тут доцільно згадати певні історичні факти. Авіаційне страхове бюро було створено в Україні у відповідності до Постанови КМУ № 561 і юридично припинило свою діяльність у 2005 році з моменту набуття чинності Постановою КМУ № 788. Однак, фактично Авіаційне страхове бюро України не працювало вже з 2002 року. При цьому, протягом існування Авіаційного страхового бюро його діяльність не задовольняла потреби учасників страхового ринку України, які надавали послуги із авіаційного страхування. Так, Білошицька Л.А. Голова правління ЗАТ СК «Укргаз» вказувала, «формально, ми маємо Авіаційне страхове бюро. На превеликий жаль, Авіаційне страхове бюро не піднялось ані до рівня Морського, ані до Моторного бюро. Може, це пов’язано з нашим менталітетом, та авіаційні страховики вирішують свої проблеми самотужки. Не хочеться нікого ображати, але особисто я не в захваті від такого об’єднання, яке не може захистити себе від зазіхань колишніх працівників. … Дуже жаль, що ми розвалили те, що було, не побудувавши нічого нового кращого».

Одна з найгостріших проблем яка поставала перед Авіаційним страховим бюро - це мала фінансова ємкість українського авіаційного страхового ринку. Страхові ризики у сфері авіації, як правило, сягають десятків мільйонів доларів, а розмістити на вітчизняному страховому ринку вдавалося не більше rdaddphp-2 млн.

Не зважаючи на відсутність Авіаційного страхового бюро на страховому ринку України, необхідність об’єднання страховиків, що надають послуги у сфері авіації, переважно в організаційній формі страхового пулу, доведена міжнародною практикою.

Організація діяльності страхових пулів заснована на принципах, які були сформульовані Л. І. Рейтманом: Страховий пул - це об'єднання страхових компаній для спільного страхування певних ризиків, що створюється переважно при прийнятті на страхування великих і небезпечних ризиків. Діяльність страхового пулу будується на принципах співстрахування.

Кожна компанія передає в пул застраховані ризики, отримує певну частку внесків і в тій же частці несе відповідальність по відшкодуванню збитків.

Метою створення страхових пулів є задоволення потреб страхувальників, страховиків, а також перестраховиків, в організації комплексного страхового захисту певних майнових інтересів, у тому числі за рахунок забезпечення фінансової стійкості страхових операцій, а також гарантій страхових виплат.

У світовій страховій практиці існують різні види страхових пулів. Практично в кожній країні функціонують національні страхові пули, які створюються страховими компаніями в певних галузях страхової діяльності. Страховик, що вступає в пул, повинен мати ліцензію на проведення відповідних видів страхування. Вступ в пул не обмежує можливостей страховика в його відносинах з третіми особами і не є перешкодою для участі в інших професійних об’єднаннях.

Страхування великих ризиків (авіаційні, атомні, військові і т.д.), як зазначалося раніше, через страхові пули надає страховикам можливість перерозподіляти ці ризики з іншими страховиками, що позитивно впливає на фінансову стійкість страхування та виконання страхових зобов’язань [8, с.123]. Принцип розподілу ризиків встановлюється договором між учасниками пулу. 

В наш час у світі функціонують наступні пули у сфері авіаційного страхування: Австралійський авіаційний пул під егідою страхової компанії Кью-Бі-І Австралія; Американський авіаційний пул «Авіаційна страхова група США»; Американський авіаційний пул «Асоційовані авіаційні андерайтери»; Швейцарський авіаційний пул під егідою страхової компанії Уинтертур; Японський авіаційний пул під егідою перестрахової компанії Тао Реиншуранс Ко.

Як правило кожен із вказаних об’єднань страховиків має подібну структур органів управління: загальні збори - найвищий орган об’єднання, до компетенції якого входить вибір і затвердження комітетів пулу, затвердження звітів виконавчих органів пулу, вибір і затвердження членів правління об’єднання, прийняття рішення про внесення змін до договору про дольову участь у пулі і про його ліквідацію; комітети – вирішують технічні питання діяльності пулу, питання про розмір комісійної винагороди членам пулу (брокерам, агентам та ін.); правління – керує поточною діяльністю об’єднання, приймає рішення за пропозиціями підготовленими комітетами, репрезентує пул у міжнародних об’єднаннях.

Вказані види об’єднань страховиків безпосередньо страховою діяльністю не займаються.

Крім того, слід назвати ще одну проблему, яка зводить нанівець можливість функціонування професійних об’єднань страховиків у сфері авіації на страховому ринку України – це відсутність у національному законодавстві окремого спеціального нормативно-правового акту, який би визначив особливості правового становища некомерційних організацій. 

Викладене доводить об’єктивну необхідність створення в Україні професійного страхового об’єднання страховиків у сфері авіації, переважно в організаційній формі страхового пулу. 

Наведене дозволяє сформулювати пропозиції до законодавця, а саме:

• Прийняти Закон України «Про некомерційні організації», в якому визначити понятійний апарат, мету діяльності, особливості функціонування, організаційні форми некомерційних суб’єктів господарювання, правові підстави створення та припинення їх діяльності, тощо; 
• Усунути колізії між нормами Закону України «Про страхування» (ч.3, ст.13) та Повітряного кодексу України (ст.103), в частині порядку (обов’язкового та/або добровільного) створення професійного об’єднання страховиків в сфері авіації;
• Внести зміни до Закону України «Про страхування» в частині закріплення імперативної норми стосовно створення в України Авіаційного страхового пулу;
• Закріпити в Законі України «Про страхування» та в Повітряному кодексі України поняття авіаційного страхового пулу, яке можна сформулювати наступним чином: Авіаційний страховий пул - це обов’язкове об'єднання страховиків, яким на підставі ліцензії дозволено здійснювати обов’язкове страхування відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу; страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, заподіяну третім особам; страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу; страхування повітряних суден; страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт. 
• Прийняти Положення «Про авіаційний страховий пул України»;
• Закріпити в Положенні «Про авіаційний страховий пул України» наступні умови що визначають правовий статус такого об’єднання, а саме: пул є юридичною особою, яка утворюється і діє відповідно до установчих документів та Положення про нього; пул є неприбутковою організацією, яка утримується за рахунок внесків його членів та не провадить підприємницької та страхової діяльності; пул може створювати фонди, загальна кількість, цільове призначення, порядок формування, наповнення та витрачання яких визначаються загальними зборами членів пулу;

Метою утворення Пулу є координація діяльності його членів, пов'язаної зі обов’язковим страхуванням: відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу; відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, заподіяну третім особам; членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу; повітряних суден; працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт; основними завданнями пулу є: здійснення організаційних заходів щодо співстрахування та перестрахування з метою забезпечення фінансової надійності страховиків - членів пулу; впровадження єдиних для всіх членів пулу правил поведінки на ринку страхових послуг, а також правил, спрямованих на захист прав страховиків і запобігання порушенням та зловживанням; участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, що сприяють досягненню завдань пулу; представництво у відносинах з органами державної влади, страхувальниками, страховиками, об'єднаннями страховиків і громадськими організаціями, захист інтересів членів пулу; установлення та підтримання зв'язків з іноземними фахівцями у сфері страхування, координація взаємовідносин з об'єднаннями страховиків інших країн; організація навчання і підвищення кваліфікації працівників страховиків - членів пулу, інших підприємств, установ та організацій, проведення семінарів, конференцій з обов’язкового страхування; утворення філій, представництв та інших відокремлених підрозділів; організація методологічного супроводження діяльності пулу; розроблення та здійснення спільних програм та методів здійснення страхування будівельних ризиків, заходів щодо запобігання страховим випадкам; вищим органом управління пулу є загальні збори його членів. Порядок формування та повноваження органів управління пулу визначаються установчими документами. 

Крім того, законодавцю, при розроблення положення про авіаційний страховий пул України, слід приділити увагу: врегулюванню питання щодо застосування вітчизняним страховиками стандартних Застережень Інституту авіаційних страховиків Ллойду та уніфікованих умов лондонських страховиків; проблемі недостатнього фінансування Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність; процесам вивчення, дослідження та розробки методології функціонування професійного об’єднання страховиків у сфері авіації, методології оформлення угод, методології роботи при настанні страхових подій.

Висновок.

Викладене доводить наявність проблем у реалізації організаційно-господарських правовідносин в сфері авіаційного страхування щодо діяльності професійного об’єднання страховиків у сфері авіації в Україні. Для вирішення вищеозначених проблем сфера авіаційного страхування потребує посилення державного контролю та належного законодавчого регулювання.

Перспективи подальших розвідок у напрямку дослідження реалізації організаційно-господарських правовідносин в сфері авіаційного страхування в тому числі щодо діяльності професійного об’єднання страховиків полягають в усуненні колізійності між нормативно-правовими актами, які визначаються із формою об’єднання страховиків та законодавчого закріплення наведених у статті пропозицій щодо внесення змін та/або доповнень до законодавства України.

(1) Семеняка В.В. Цивільно-правове регулювання страхування в сфері космічної діяльності. Дис... канд. юр. наук: 12.00.03.- Київ, 2003.- 199 с. – с.5.

(2) Шинкаренко И.Э. Страхование ответственности : справочник. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Анкил, 2006. - 416 с.

(3) Шинкаренко И.Э. Страхование ответственности : справочник. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Анкил, 2006. - 416 с.

(4) Семеняка В.В. Цивільно-правове регулювання страхування в сфері космічної діяльності. Дис... канд. юр. наук: 12.00.03.- Київ, 2003.- 199 с. – с.5.

(5) Паращак О., Лисенко Н. Специфіка ринку авіастрахування // http://www.forinsurer.com%2Fpublic%2F03%2F10%2F14%2F771

(6) Господарський кодекс України від 16.01.2003 року// Офіційний вісник України.-2003.-N11.-ст.462.

(7) Клепікова с.336

(8) Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року//Офіційний вісник України.-2003.-N11.- Ст. 461.

(9) Офіційний вісник України вiд 29.06.2011 - 2011 р., № 46, стор. 27, стаття 1881, код акту 57159/2011

(10) Закон України від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування»// Відомості Верховної Ради України.-1996.-№18.-Ст.78

Пацурія Ніно Бондовна
доктор юридичних наук,
доцент кафедри господарського права юридичного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки.-2011.-№89.- С. 23-27.