НАУКОВИЙ ВИСНОВОК щодо застосування Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

НАУКОВИЙ ВИСНОВОК

щодо застосування пункту 20.3 статті 20, підпункту «ґ» пункту 41.1 статті 41, підпункту «а» пункту 41.2 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

І.

   Цей науковий висновок підготовлений на підставі частини 7 статті 303 Господарського процесуального кодексу України, ст. 47 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пунктів 1.2, 2.8, 3.2, 3.3 Положення про Науково-консультативну раду при Верховному Суді за зверненням судді Великої Палати Верховного Суду К.М. Пількова від 02.02.2023 № 37/0/26-23 у справі № 910/16820/21 щодо викладених у зверненні питань:

   1. Який обсяг зобов’язань страховика, якого визнано банкрутом та ліквідовано із встановленням недостатності його майна для погашення вимог кредиторів, переходить до МТСБУ (щодо акцептованих у справі про банкрутство грошових вимог страхувальника за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності)?

   2. Чи входить нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені, нараховані у зв’язку з невиконанням страховиком своїх зобов’язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, до складу шкоди, яку МТСБУ зобов’язано сплатити страхувальнику у разі ліквідації страховика – учасника МТСБУ?

    3. Якщо відповідь на попереднє питання ствердна, чи підлягає застосуванню до вимог про сплату 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих у зв’язку з невиконанням страховиком своїх зобов’язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та заявлених до МТСБУ у зв’язку з ліквідацією страховика, строк позовної давності? Якщо так, з якого моменту розпочинається перебіг строку позовної давності щодо цих вимог, заявлених до МТСБУ?

ІІ.

Опис дослідження.

   Відповіді на поставлені питання потребують, насамперед, визначення особливостей правового статусу Моторного (транспортного) страхового бюро України та його участі у відносинах обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

   Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

   Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов’язані:

    з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

    з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

  з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) (ст. 4 Закону «Про страхування»).

   Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є видом обов’язкового страхування (пункт 9 ч. 1 ст. 7 Закону «Про страхування»). Відносини у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

    Зазначений Закон є спеціальним законодавчим актом в сфері страхування, норми якого за наявності колізії мають пріоритет перед нормами Цивільного кодексу, Закону «Про страхування» та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Це імперативно визначено пунктом 2.1 ст. 2 Закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

   Стаття 3 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлює, що обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

   Введення інституту обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, суть якого полягає в розподілі несприятливих наслідків, пов’язаних із ризиком настання цивільної відповідальності, на всіх законних власників транспортних засобів, з урахуванням такого принципу обов’язкового страхування, як гарантія відшкодування шкоди, заподіяного життю, здоров’ю або майну потерпілих, у межах, установлених Законом, спрямоване на підвищення рівня захисту права потерпілих на відшкодування шкоди[1].

   Основним економіко-правовим принципом функціонування системи обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів є принцип солідарної відповідальності усіх учасників ринку за взяті на себе обов’язки кожного окремого учасника.

   Саме цим принципом визначаються як особливості нормативного регулювання відносин обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, так і участі у цих відносинах Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі – МТСБУ).

   Стаття 4 Закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» містить перелік суб’єктів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, в цьому переліку МТСБУ відокремлений від страховиків і не ототожнюється законодавцем із ними.

   МТСБУ є єдиним об’єднанням страховиків, які здійснюють обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту. МТСБУ не може виступати засновником чи співзасновником юридичних осіб, що займаються підприємницькою діяльністю та/або мають на меті одержання прибутку. (пункт 39.1 ст. 39 Закону).

   Натомість страхова діяльність страховиків (відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону «Про страхування» такими є фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України «Про господарські товариства» та одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (страховиків-резидентів) та філії страховиків-нерезидентів) є господарською комерційною діяльністю (підприємницькою) діяльністю[2].

   Засади правового статусу МТСБУ визначені ст. 39 Закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зокрема, пунктом 39.2 зазначеної статті визначено основні завдання МТСБУ, в тому числі здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом (пп. 39.2.1). управління централізованими страховими резервними фондами, що створюються при МТСБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій (пп. 39.2.2) [3].

   Конституційний Суд України в п. 2.2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням громадянина Божка Валерія Віталійовича щодо офіційного тлумачення положень пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 23.12 2014 р. № 7-рп/2014 звернув увагу на таке: «Одним із завдань Моторного бюро є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених Законом № 1961; у разі заподіяння шкоди особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону, Моторне бюро відшкодовує її за рахунок коштів фонду захисту потерпілих (підпункт 39.2.1 пункту 39.2 статті 39, підпункт «г» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961). Отже, у встановлених Законом № 1961 випадках Моторне бюро виступає гарантом відшкодування шкоди потерпілим від дорожньо-транспортних пригод за рахунок коштів відповідних фондів» [курсив наш].

   Порядок здійснення страхового відшкодування на території України визначається розділом ІІІ Закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

   Відповідно до пункту 22.1. ст. 22 цього Закону у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи[4].

   Відповідно до пп. «ґ» пункту 41.1. ст. 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов’язань за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

   Отже, із змісту наведених норм вбачається, що:

    1) МТСБУ здійснює на відміну від страховика не страхову виплату, а регламентну виплату;

    2) джерелом відшкодування МТСБУ є кошти фонду захисту потерпілих. Умови та порядок формування централізованих страхових резервних фондів МТСБУ визначено ст. 43 Закону; фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом (пп. 43.1.2 ст. 43);

   3) підставою для проведення регламентної виплати МТСБУ є не настання страхового випадку, а визнання банкрутом та/або ліквідація страховика – учасника МТСБУ;

  4) регламентна виплата здійснюється на умовах цього спеціального Закону, норми якого мають пріоритет над нормами інших законодавчих актів у сфері страхування та ЦК.

   Для цілей Закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в статтях 23-31 законодавець визначає, що слід розуміти під заподіяною шкодою (заподіяною майну, пов’язаною із пошкодженням транспортного засобу тощо), тобто термін «шкода» має спеціальні значення.

   Що стосується визнання банкрутом та ліквідації страховика-учасника МТСБУ у зв’язку із переходом його обов’язків до іншої особи, слід звернути увагу на таке.

   Стаття 609 ЦК встановлює, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

   Дія договору страхування припиняється та договір втрачає чинність, зокрема, з ліквідацією страховика у порядку, встановленому законодавством України. Поряд із цим пунктом 20.3 ст. 20 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов’язки за договорами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов’язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов’язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

   На нашу думку, нормами ст. 20.3 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не охоплюється регулювання ліквідації страховика як процедури банкрутства.

   Законодавство про страхову діяльність залежно від підстав виокремлює кілька процедур ліквідації страховика, кожна з яких має особливості вирішення питань щодо майнових наслідків ліквідації та зобов’язань перед страхувальниками:

1) ліквідація за рішенням його учасників; 

2) ліквідація страховика за рішенням визначених законом органів, зокрема;

3) ліквідація страховика-резидента, що має зобов’язання перед страхувальниками, у разі визнання його банкрутом.

   Відповідно ч. 5 ст. 43 Закону «Про страхування» ліквідація страховика-резидента, що має зобов’язання перед страхувальниками, у разі визнання його банкрутом здійснюється у порядку, визначеному законом.

   Особливості процедур банкрутства страховиків визначаються у ст. 92 Кодексу України з процедур банкрутства.

   Як встановлено у ч. 6 ст. 92 КУзПБ, у разі визнання господарським судом страховика банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури всі договори страхування, укладені таким страховиком, за якими страховий випадок не настав до дати прийняття зазначеного рішення, припиняються, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті (продаж єдиного майнового комплексу).

  Перехід прав і обов’язків по договору до іншої особи відбувається:

  а) відповідно до ч. 3, 5 ст. 92 КУзПБ - відчуження майна страховика-боржника як єдиного майнового комплексу (комплексів) у процедурі санації:

   у разі продажу єдиного майнового комплексу страховика, який використовується для здійснення страхової діяльності, у процедурі санації до покупця переходять всі права та обов’язки за договорами страхування, за якими на дату продажу майна страховика страховий випадок не настав;

  б) відповідно до ч. 3 ст. 92 КУзПБ при проведенні ліквідаційної процедури - продаж єдиного майнового комплексу страховика, який використовується для здійснення страхової діяльності:

   може бути проданий тільки у разі згоди покупця взяти на себе зобов’язання страховика-банкрута за договорами страхування, за якими страховий випадок не настав до дня визнання страховика банкрутом.

   В інших випадках йдеться не про перехід прав і обов’язків по договору страховика-банкрута, а про перехід до іншої особи обов’язку виконати певні грошові зобов’язання. Відповідно МТСБУ не може вважатись правонаступником ліквідованого страховика-банкрута в розумінні ЦК.

   Грошові вимоги до страховика-боржника у процедурі банкрутства формуються у загальному порядку передбаченому нормами КУзПБ. При цьому передбачено, що:

  - страхувальники за договорами страхування, дія яких припиняється з підстав, передбачених частиною шостою цієї статті, мають право вимагати повернення частини виплаченої страховику страхової премії пропорційно до різниці між строком, на який був укладений договір страхування, і строком, протягом якого фактично діяв такий договір страхування (ч. 7 ст. 92 КУзПБ);

   - страхувальники за договорами страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, мають право вимагати страхові виплати (ч. 8 ст. 92 КУзПБ).

   Отже, вимога до страховика-боржника у процедурі банкрутства формується саме як сума страхової виплати [5].

   У визначення страхової виплати (страхового відшкодування) не включаються і не можуть бути включені проценти річних, інфляційні втрати та пеня.

ІІІ.

Висновки.

    1. Законом на МТСБУ як об'єднання страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам, покладено обов’язок страховика, якого визнано банкрутом та ліквідовано із встановленням недостатності його майна для погашення вимог кредиторів (щодо акцептованих у справі про банкрутство грошових вимог страхувальника за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) щодо страхової виплати в порядку і на умовах, визначених Законом «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».   

    2. Нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені, нараховані у зв’язку з невиконанням страховиком своїх зобов’язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, не входить до складу шкоди, яку МТСБУ зобов’язано сплатити страхувальнику у разі ліквідації страховика – учасника МТСБУ, оскільки це не передбачено Законом «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Член Науково-консультативної ради

при Верховному Суді

кандидат юридичних наук Беляневич В.Е.

Член Науково-консультативної ради

при Верховному Суді

доктор юридичних наук, професор Беляневич О.А.

[1] Пацурія Н.Б. Страхові правовідносини у сфері господарювання: проблеми теорії і практики: Монографія / Н.Б. Пацурія. – Ніжин: ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2013. С. 247.

[2] Актуальні проблеми господарського права (Особлива частина): навч. посіб. за ред В.С. Щербини, В.В. Рєзнікової. – К.: Ліра-К, 2016. – С. 446-447.

[3] Для розуміння правового статусу МТСБУ та його ролі в функціонуванні ринку страхування можна звернути увагу на інші його завдання: забезпечення членства України в міжнародній системі автомобільного страхування "Зелена картка" та виконання загальновизнаних зобов'язань перед уповноваженими організаціями інших країн - членів цієї системи; збирання необхідної інформації про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності для узагальнення та внесення пропозицій щодо удосконалення механізму здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності; співробітництво з уповноваженими організаціями інших країн у галузі страхування цивільно-правової відповідальності, координація обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників та/або водіїв транспортних засобів - нерезидентів у разі в'їзду їх на територію України та власників та/або водіїв транспортних засобів - резидентів - у разі їх виїзду за межі України; співробітництво з органами Міністерства внутрішніх справ України та іншими органами державної влади з питань обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності; розробка зразків страхових полісів і договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що затверджуються повноваженим органом; надання страховикам інформації щодо страхових випадків стосовно конкретних страхувальників.

[4]У зв'язку з цим слід звернути увагу на те, що Закон «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» містить норми, які обмежують:

1) відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, розміром 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю (ст. 261);

2) відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну (п. 22.2 ст. 22), тобто моральна шкода не відшкодовується.

[5] Відповідно до ст. 9 Закону «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Закон «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» оперує поняттям «страхове відшкодування», яке у ст. 9 Закону «Про страхування» визначається як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.