Вплив оновлення Цивільного кодексу України на розвиток міжнародних економічних відносин
Представлена для обговорення Концепція оновлення Цивільного кодексу України має науковий та практичний інтерес. Безумовно позитивним на наш погляд є намагання розробників врахувати найсучасніші тенденції розвитку приватного права в ЄС, що демонструється врахуванням «Принципів, визначення та модельних правил Європейського приватного права» (DCFR) та Принципів Ландо (PECL), що загалом відповідає провідному вектору розвитку української держави і права, зокрема і положенням Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифікованою Законом від 16 вересня 2014 р. № 1678–VII). Варта підтримки серед іншого і мета запропонованої рекодифікації, зокрема, досягти ефекту уніфікаційних актів, acquis та зарубіжного законодавства у сфері приватного права. Одночасно з цим спосіб реалізації зазначеної мети викликає подив та ґрунтовні заперечення.
Перш за все, одним з визначальних принципів законодавчої техніки в ЄС є принцип, за яким прийняття нового нормативного акту не повинно мати своєю умовою скасування чинних нормативних актів, обмеження чи позбавлення прав і обов’язків учасників правовідносин, зокрема тих, що мають загальний інтерес і характер, зокрема економічних.
По-друге, в теорії українського законодавства і права питання співвідношення норм цивільного і господарського законодавства і права хоча періодично і є предметом дискусії, по суті давно вирішені. Саме з огляду на це, дуже дивною є позиція розробників, що спрямована на беззаперечне скасування Господарського кодексу України. Ще більш незрозумілою ця позиція є з точки зору теорії права, оскільки господарське право і господарське законодавство давно визнані окремими галузями законодавства і права відповідно. Тому розгляд питання про скасування Господарського кодексу України в Концепції оновлення Цивільного кодексу не уявляється обґрунтованим і доцільним, тим більше, що дуалістичне або мультисистемне регулювання суспільних відносин, зокрема в економіці, характерне для багатьох держав світу. Посилання на застарілість певних норм і інститутів чинного Господарського кодексу України мало б стати посилом до модернізації норм господарського законодавства та уніфікації норм оновлених господарського та цивільного кодексів в загальнодержавній програмі модернізації та кодифікації українського законодавства.
На нашу думку, намагання розробників Концепції оновлення ЦК України обґрунтувати необхідність відходу від багатоманітності в регулюванні суспільних відносин, зокрема в економіці, в бік моністичного підходу до регулювання суспільних відносин виключно ЦК України, є дещо самовпевненим та недоцільним. Це пов’язано з достатньо обережним ставленням європейців до дотримання прав і свобод громадян. Варто відзначити, що право на започаткування і ведення господарської діяльності в багатьох європейських правопорядках розглядається як природне право або як похідне від природного права на свободу і самореалізацію особистості. Бездумна зміна умов здійснення господарської діяльності або обмеження в її здійсненні, наявність обмежень чи необхідність проходження процедур перереєстрації учасників її здійснення може вважатися істотним обмеженням прав людини та позбавленням економічної свободи для українських суб’єктів господарювання, а також призвести до негативної оцінки рівня економічної свободи в нашій державі з боку іноземних контрагентів і, як наслідок, до скорочення інвестування та зупинення реалізації інвестиційних проектів.
В Концепції не знайшли свого відображення основні принципи і механізми взаємодії держави, суспільства і суб’єктів господарювання, не визначені механізми та межі державного втручання в економічні процеси з метою реалізації як економічної, так і соціальної функції держави, інші питання організації і здійснення господарської, зокрема підприємницької діяльності. Здійснювати господарську (підприємницьку) діяльність без визначення цих умов неможливо, тому рано чи пізно розробники Концепції, у разі її реалізації, будуть вимушені врегулювати ці питання. Інше питання в який спосіб це може бути здійснено. Вбачається щонайменше два реальні варіанти – або прийняття окремого нормативного акту – «Про особливості здійснення господарської діяльності» або шляхом розробки нового Кодексу України, який змістовно буде пов'язаний з ЦК України, проте, в цьому разі – іміджеві втрати будуть значні та й буде порушена системність, концептуальна єдність та взаємообумовленість, характерна для кодифікованих нормативних актів, а також буде втрачена істотна змістовна складова наявної моделі взаємного розвитку господарського права та процесу, що буде мати наслідки для реалізації принципу верховенства права та правової визначеності при захисті прав і законних інтересів учасників господарських правовідносин.
По суті, розробники Концепції намагалися позбавити державу впливу на економічні суспільні відносини, забуваючи при цьому, що держава є не тільки регулятором, а й учасником багатьох господарських (економічних) процесів, а таким чином, і правовідносин. В умовах пандемії уряди всіх держав світу нарощують вплив держави в сфері господарювання та захисту прав споживачів, надаючи різного роду допомоги учасникам господарських правовідносин та вдаючись до заходів прямого протекціонізму, проте, прямо протилежна позиція спостерігається у авторів запропонованої Концепції.
Варто відзначити, що на початку 90-х років низка пострадянських держав відмовилися від господарсько-правової кодифікації, проте в подальшому в цих державах були прийняті нормативні акти, що врегульовували окремі аспекти господарської діяльності, зокрема підприємництва.
Навіть поверхневий аналіз положень Концепції оновлення ЦК України не дає відповіді на питання про особливості функціонування понад 17000 діючих казенних, державних та комунальних підприємств, механізми їх перетворення, захист прав держави і громад в цих процесах, захист інтересів інвесторів та забезпечення доступу споживачів до їх товарів і послуг.
Багато питань реалізації публічних і приватних інтересів в сфері господарської діяльності не можуть бути охоплені положеннями навіть рекодифікованого ЦК України, оскільки вони мають або публічно-правовий, або змішаний характер.
Крім того, постійно підкреслюючи недосконалість і застарілість положень Господарського кодексу України, розробниками Концепції не пропонується адекватних замінників обмежених речових прав, характерних для сфери господарювання (права оперативного управління та повного господарського відання), які б належним чином унормували та захистили інтереси держави та громадян.
Аналогічна ситуація складається і в сфері договірних правовідносин, оскільки навіть загально визнані принципи рівності учасників договору та його свободи не можуть бути застосовані в господарських правовідносинах беззаперечно. Ще більш складна ситуація складається в сфері застосування заходів юридичної відповідальності та захисті прав учасників правовідносин.
Скасування Господарського кодексу України негативно вплине і на практику діяльності судових органів України. Понад 30 років господарські суди України вибудовували певну модель правозастосування, спрямовану на врегулювання та врахування інтересів різних учасників економічних процесів. Практика Вищого господарського суду України та Касаційного господарського суду відрізняється від практики інших судових інституцій, про що неодноразово зазначав Верховний суд України. Ефективність цих судових інституцій (Вищого господарського суду України та Касаційного господарського суду) підтверджувала обґрунтованість виокремлення господарсько-правової спеціалізації при здійсненні правосуддя. Скасування Господарського кодексу України однозначно негативно вплине на діяльність судових органів, завдасть шкоди реалізації принципу правової визначеності та верховенства права в господарських правовідносинах.
З огляду на все перераховане вважаємо, що хоча в Концепції оновлення Цивільного кодексу України є дуже багато цікавих і дискусійних моментів, вона є і залишиться консолідованою думкою певної частини юридичної громадськості.
В сенсі зовнішньополітичних зобов’язань України варто враховувати, що Україна є учасником багатьох міжнародних угод та зобов’язань. Розробники Концепції оновлення Цивільного кодексу України достатньо часто згадують зобов’язання нашої держави відповідно до Угоди про асоціацію, проте, низка положень Угоди вже враховують багатоманітність правового регулювання в сфері господарювання. Розділи IV та V Угоди містять конкретні зобов’язання, стандарти та вимоги, реалізація яких можлива на основі норм і принципів, що закріплені Господарським кодексом України.
Аналогічна ситуація спостерігається і щодо можливості реалізації зобов’язань України як держави-члена СОТ, зокрема, щодо доступу до ринків, умов сертифікації та стандартизації товарів, антимонопольних обмежень, застосування захисних заходів. Багатоманітність та економічна свобода гарантована Господарським кодексом України була визнана перевагою нормативного регулювання торгівельної практики в нашій державі. Поєднання норм Цивільного та Господарського кодексів України з положеннями Законів України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та «Про міжнародне приватне право» дозволило СОТ вважати Україну відповідальним і прогнозованим партнером у міжнародних економічних відносинах за результатом розгляду першого Огляду торгівельної практики 2018 р. Цю важливу в світовому економічному вимірі перевагу держава може втратити внаслідок недостатньо обґрунтованих законодавчих ініціатив. Чи це того варте?
Безумовно Господарський кодекс України вимагає оновлення і модернізації, мають бути переглянуті як вихідні положення, так і похідні акти чинного господарського законодавства, проте, його бездумне скасування може завдати непоправної шкоди як державі, так і суспільству, іміджу нашої держави на внутрішньому та зовнішньому ринках.
