Скасування Господарського кодексу – небезпечна законодавча ініціатива

Наприкінці 2019 року років була оприлюднена ініціатива групи народних депутатів щодо скасування Господарського кодексу України, що набула відомість завдяки законопроекту 2365.

Як проголосив один з авторів такої ініціативи - теоретик-цивіліст, «господарське право є лженаукою», Господарський кодекс «оснований на помилковій концепції поєднання приватного та публічного права», «завдяки цьому кодексу існує корупція у судах», а тому необхідно визнати Господарський кодекс нечинним. Викликає зауваження вже сама етична складова такої аргументації, але питання етики залишимо обабіч.

Звертає на себе увагу, що подібна антигосподарська ініціатива ховається під огорткою «рекодифікації цивільного законодавства». Цей проект виник напередодні завершення каденції попереднього Уряду, коли при Мінюсті була утворена комісія щодо відповідної рекодифікації. Науковці, які спеціалізуються на проблемах господарського права в Україні, а також судді господарських судів та навіть фахівці Міністерства економічного розвитку та торгівлі, що традиційно керують господарське законодавство, не були залучені до відповідної групи. Це дозволило членам групи, які відомі своєю протидією самій ідеї кодифікації господарського законодавства, оголосити, що першою ціллю реформи має стати скасування Господарського кодексу України.

Розробка нової редакції ГК при цьому навіть не обговорюється – лише скасування.

Така безапеляційність потребує осмислення, тим паче, що, як буде показано нижче, більшість тверджень ініціаторів декодифікації господарського законодавства є сумнівною.

Зарубіжний досвід – на користь Господарського кодексу України

Суперечність позиції авторів законопроекту 2365 проявляється передусім у тому, що більшість розвинутих країн Європи, на відміну від СРСР та Росії, деяких інших пострадянських країн, сьогодні мають окремі господарські або комерційні кодекси.

У Бельгії у 2013 році прийнято достатньо об’ємний Кодекс господарського права (Code de droit économique), що складається із 18 книг та за структурою надзвичайно наближений до ГК України (загальні положення про господарську діяльність, загальний статус компаній, положення про конкуренцію, захист прав споживачів, безпеку продуктів та послуг, господарські контракти, електронну комерцію, банківську справу та фінанси, право промислової власності, провадження у спеціалізованих комерційних судах тощо). Потреби завадити "нормативній інфляції" (inflation normative), необхідність "сприяти інтеграції бельгійського господарського права в концепт європейського права", а також "дати чітке уявлення про роль державної влади в регуляції економічної активності та визначити, які інструменти вона має", – були зазначені серед основних причин прийняття Кодексу у доповіді Міністерства економіки Королівства Бельгія.

Останні десятиліття нові комерційні та підприємницькі кодекси прийнято у Франції (2007), Туреччині (2012), Естонії (2013), Казахстані (2015) тощо. Зокрема, у Франції новий Комерційний кодекс систематизував понад 50 законів та замінив кодифікацію 1804 року.

У Німеччині постійно оновлюється та доповнюється комерційний кодекс 1900 року. Особливо багато норм щодо публічної звітності, захисту конкуренції та забезпечення свободи руху капіталів запроваджено на початку 2000х у зв’язку із процесами євроінтеграції.

У 2014 році Уряд Іспанії представив у Парламент новий Комерційний кодекс на заміну старого.

Комерційні кодекси діють у Японії, Південній Кореї, Португалії, Естонії, Латвії, Ліхтеншейні, Словаччини та багатох інших країнах, навіть тих, де відсутні цивільні кодекси (наприклад, у США).

Ініціатори декодифікації в Україні намагаються заперечити це тим, що європейські комерційні кодекси ніби є кодексами приватного права, а ГК таким не є. Але вказівка на «приватний» характер сучасних господарських та комерційних кодексів не відповідає дійсності, про що свідчать адміністративні та навіть кримінальні положення цих кодексів, положення щодо безпеки продукції, захисту конкуренції, обмеження цін, транспортних правил тощо. Наприклад, у Комерційному кодексі Франції є розгалужені положення про кримінальну відповідальність за достовірність публічної звітності корпоративних організацій.

У науці європейських країн та США розвивається концепція «економічного права» (в українському контексті – господарського права) завдяки комплексності сучасних законів у сфері бізнесу – поєднанні публічних та приватних норм. Про це, зокрема, свідчить цикл відповідних робіт відомих видавництв(1).

Отже, Господарський кодекс України йде у фарватері сучасних західних тенденцій.

У багатьох випадках існує дискусія щодо доцільності окремого комерційного чи господарського кодексу, але ця дискусія у сучасних країнах має винятково теоретичний характер та не руйнує усталену правову систему. Навіть у Нідерландах, де у 1992 велика кількість норм комерційного права перенесли у Цивільний кодекс, Комерційний кодекс продовжує діяти. А приклад Італії, на який посилаються деякі теоретики, виглядає м’яко кажучи архаїчно, враховуючи віддаленість й джерело реформи – 1942 рік – часи Муссоліні.

Правовий вакуум від скасування ГК

Негативні наслідки скасування Кодексу необхідно прорахувати, але вони чомусь замовчуються ініціаторами декодифікації.

1. Українська правова система втратить національну своєрідність у порівнянні із Російською Федерацією та СРСР, де цивілісти-теоретики завжди потужно протидіяли окремій кодифікації господарського (комерційного) права всупереч європейському досвіду.
2. Буде спаплюжена сама ідея систематизації у кодексі численних законів у сфері господарювання, яких сьогодні накопичилося сотні і які вже своєю кількістю та обсягом приречені на неузгодженості, провокують ігнорування законів, обумовлюють помилки у правозастосуванні й чималі санкції держави до бізнесменів.
3. Без законодавчого врегулювання залишаться поняття і засади підприємництва, втратиться розмежування мікропідприємництва, малого, серднього та великого підприємництва для диференціації державної економічної політики.
4. Без визначення ставитиме поняття суб’єкта господарювання та господарської діяльності, господарських відносин, хоча багато законів орієнтуються на ці поняття, зокрема, закони «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про основні засади державного контролю (нагляду) у сфері господарської діяльності, «Про державну регуляторну політику у сфері господарської діяльності», Кримінальний, Земельний та Податковий кодекси тощо. Втрата системного стриження численних господарських законів точно не сприятиме порядку в економіці та викличе нові колізії й складності у правозастосуванні.
5. Без поняття господарської діяльності та господарського договору ускладниться розмежування судової юрисдикції, що призведе до нових спорів щодо підвідомчості судових справ господарським судам.
6. Без законодавчих обмежень залишатимуться інструменти державного регулювання економіки. Сьогодні лише ГК встановлює систему засобів державної економічної політики, а також принципи взаємодії держави та підприємництва.
7. Скасування ГК означатиме ліквідацію та реорганізацію сотен тисяч підприємств малого та середнього бізнесу (приватних, сільськогосподарських, іноземних підприємств) із величезними фінансовими витратами на переоформлення документації. Цих підприємств понад 220 тисяч. Але Цивільний кодекс передбачає лише організаційні форми товариства та установи, а поняття підприємства як суб’єкта відносин заперечується.
8. Без правового статусу залишатимуться асоціацій, корпорації, концерни, консорціуми, саморегулівні організації.
9. Виникне прогалина щодо правового статусу державних, у тому числі казенних, та комунальних підприємств, позаяк саме Господарський кодекс визначає провий статус цих підприємств, порядок призначення їх керівників, фінансової звітності, фінансового планування та порядку прийняття господарських зобов’язань. Це остаточно дестабілізує функціонування публічного сектору економіки, що забезпечує найважливіші потреби суспільства, житлово-комунальну та оборонну сфери.
10. Невизначеним ставатиме правовий режим майна державних підприємств, установ та організацій. Скасування ГК України перетворить державні підприємства та установи на власників майна. Власність держави у цих організаціях формально припиниться. Це з великою вірогідністю призведе до нового переділу активів та тіньовим процесам приватизації.
11. Скасовуватимуться публічні обмеження на свободу господарського договору, що спрямовано сьогодні проти монополістів. Економічно потужні суб’єкти, банки, енергетичні та транспортні корпорації набудуть права ухилятися від зобов’язань, позаяк Цивільний кодекс не передбачає судового примусу до укладання договорів.
12. Втратяться позитивні гарантії компенсаційної, а не штрафної форми майнової відповідальності господарюючих суб’єктів, які сьогодні попереджають неправомірні банкрутства та тиск з боку банківських установ. Адже Господарський кодекс на відміну від Цивільного гарантує, якщо інше не передбачено у договорі, залікову неустойку, 6-місячний строк застосування господарських санкцій, відповідальність юридичних осіб публічного права.
13. Скасовуватиметься інститут оперативно-господарських санкцій, не передбачений ЦК, як ефективний засіб позасудового захисту договірних прав підприємців.
14. Втратять законодавчу підставу низка специфічних форм господарських договорів, зокрема агентський договір, державна гарантія, не передбачені Цивільним кодексом, тощо.
15. Скасовуватиметься гарантії застосування адміністративно-господарських санкцій, зокрема строки їх застосування, узагальнення яких не може здійснити Кодекс про адміністративні правопорушення, розрахований винятково на громадян.
16. Нарешті, уся динаміка та мінливість господарських реформ перенесеться на Цивільний кодекс, що призваний бути більш стабільним в інтересах пересічних громадян, що його застосовують.
17. Зникне деталізація порядку укладання господарських договорів та його істотних умов, до яких байдужий Цивільний кодекс. Це дезорієнтує учасників господарських відносин, звітньо-облікові відносини та спровокує нові спори між підприємцями.

Нестабільність правового поля є само по собі загрозою бізнесу

В умовах сьогоднішньої загальної соціально-економічної нестабільності, зменшення обсягів виробництва нова загроза зміни «правил гри» в економіці багатократно збільшує ризик погіршення інвестиційної привабливості країни.

Юристи та бізнесмени добре знають як важко формується судова практика та однаковість правозастосування, як небезпечно використовується правова нестабільність недобросовісними особами, у тому числі чиновниками.

Судова практика щодо застосування ГК та ЦК є усталеною та не викликає сьогодні проблем у бізнес-середовищі. Господарські суди та Верховний суд напрацювали величезну практику з цього питання. Порушення цієї практики дезорієнтує бізнес та інвесторів на багато років уперед, створить умови для рейдерських захоплень підприємств.

Дійсно, ГК України не є ідеальним, він містить окремі застарілі положення та дублювання із іншими законами, окремі суперечності. Разом із тим, багато дублювань зі спеціальними законами містить й Цивільний кодекс (щодо акціонерних та інших товариств, кооперації, лізингу, кредиту, іпотеки, страхування, оренди, сервітуту тощо). Фахівцями відзначається проблеми формулювання предмету ЦК. Існують численні колізії ЦК із Земельним Кодексом, Кодексом про надра, Лісовим кодексом та іншими актами. Але ж це не дає підстави вважати ЦК недоцільним. Подібна невідповідність на додачу до відсутність будь-якого прорахунку негативних наслідків скасування ГК для економіки чітко демонструє заангажованість ініціаторів скасування ГК та неконструктивність нинішньої «антигосподарської кампанії».

У разі політичної волі та осмисленого технократичного підходу до законодавства усі проблемні норми можна і треба виключити чи вдосконалити, узгодити положення, вирішити колізії. Але ж цьому конструктивному підходу не відповідає наукова обітниця деяких ініціаторів скасування ГК «виграти війну з господарниками», яка триває вже понад століття.

Підхід до вдосконалення господарської систематизації має бути системним. Наприклад, деякі дублювання у кодексі слід визнати виправданими.

Тут треба враховувати завдання Господарського кодексу – закріпити та обмежити систему господарських законів, яких понад 300 в Україні. Саме на рівні кодексу можна вибудовувати цей масив у єдину систему, виробляти регулятивні обмеження, заповнювати прогалини та долати колізії у законах на підставі кодифікованих принципів.

Йдеться про те, що закріплення дієвих засад взаємодії держави та бізнесу – у силу традицій авторитету кодексу в Україні перед звичайним законом – доцільно робити саме у подібній формі систематизації. Сьогодні важливо підвищувати силу гарантій підприємництва, ставити перешкоди на шляху свавілля чиновників тощо. Усім цим гарним ідеям цілком відповідає рівень кодексу, а не звичайного закону.

Кодекс не може завадити процесу дерегуляції по суті, адже у разі скасування кодексу регулятивного значення набувають підзаконні акти, які збільшують свавілля чиновників.

За наявності стрижневого акту можна істотно скорочувати кількість дрібних законів, адже задіятимуться принципи права.

На жаль, поки що говорити про дію принципів права у відносинах держави та бізнесу в Україні не доводиться, але ця віддалена перспектива буде взагалі втрачена у разі скасування Господарського кодексу – Цивільний кодекс за природою не регулює відносини між державою та підприємцем.
Звертає на себе увагу, що ані План заходів щодо дерегуляції господарської діяльності (розпорядження КМУ від 18 березня 2015 р. № 357-р), погоджений міжнародними експертами, ані проект розпорядження Кабінету Міністрів «Про затвердження плану заходів щодо дерегуляції господарської діяльності, плану дій щодо підвищення позиції України в рейтингу Світового банку “Ведення бізнесу” (“Doing Business”), не містять вимог щодо скасування Господарського кодексу. Це доводить, що Державна регуляторна служба, спеціалісти якої фахово займаються питаннями дерегуляції разом із іноземними експертами, не вбачають положення ГК України такими, що заважають бізнесу.

Припинити руйнацію економіки та почати її розбудову!

Звертає увагу, що протягом 16 років чинності ГК державною владою не була проведена анонсована при прийнятті кодексів робота щодо гармонізації Господарського та Цивільного кодексів. Тому нинішня ініціатива приховує бездіяльність органів держави з цього питання, небажання цивілістів-теоретиків шукати компроміс із господарниками та виробляти спільні рішення на благо України.

Численні пропозиції науковців щодо доопрацювання ГК проігноровані багато у чому завдяки такій протидії. Сотні робіт докторів та кандидатів наук з господарського права залишаються не лише не проаналізованими, але й навіть не встає питання про їх залучення до вирішення проблем, які вони професійно досліджують.

Потрібне відповідальне ставлення до економічних реформ, які потребують обґрунтованості та професіоналізму.

Цей підхід знає – економіка потребує тиші! Підхід «не нашкодь» у реформуванні тут не менш важливий, аніж у медицині. Наприклад, навіть якщо і обговорюється питання уніфікації організаційно-правових форм юридичних осіб, але це не має торкатися створених підприємств, яким мають бути надані законодавчі гарантії свободи ведення бізнесу.

Процеси модернізації правил ведення бізнесу в Україні потребують конструктивного вирішення наявних проблем суб’єктів господарювання, що завжди виходить на рівень конкретних норм, конкретних перешкод, а не перегляду системи права під чиюсь теоретичну модель.

Скасування кодексу a priory не може бути ціллю реформи, якщо тільки не йдеться про звичайний для сьогоднішніх умов піар та активність осіб, яким байдужі наслідки їх прожектерства.

Українське суспільство не зацікавлене у нових безглуздих потрясіннях, а лише у послідовній та сталій економічній політиці.

Час припинити агресію цивілістів проти господарників, що тягнеться з минулого століття, не міняється ані з часом, ані з формою державного устрою чи економічного укладу. Час відійти від взаємознищення та почати покроково опрацьовувати конкретні законодавчі норми на умовах злагоди та турботи про українську економіку.

(1) Alberto Santa Maria. European economic law. – Alphen aan den Rijn : Wolters Kluwer, 2014 – 543 р.; Fiebig Andre. Commercial and Economic Law in the United States. – Kluwer Law International, 2012. Ying Gan. Commercial and Economic Law in China. – Kluwer Law International, 2011. – 224 p. Ghidini G. Commercial and Economic Law in Italy. – Kluwer Law International, 2012. Head W. John. General Principles of Business and Economic Law: An Introduction to Contemporary Legal Principles Governing Private and Public Economic Activity at the National and Supranational Levels. – Durham, North Carolina: Carolina Academic Press, 2008.– 144 p. Merimaa Mati, Mändla Sirli. Commercial and Economic Law in Estonia. - Kluwer Law International, 2011. – 176 р. White Fidelma. Commercial and Economic Law in Ireland. – Kluwer Law International, 2011 – 348 р.