Концепція рекодифікації цивільного законодавства не має економічного обґрунтування
Модернізація господарського законодавства

Концепція рекодифікації цивільного законодавства не має економічного обґрунтування

07.04.2021
~5 хв. на читання
ПОДЦЕРКОВНИЙ ОЛЕГ ПЕТРОВИЧ

   Концепція рекодифікації цивільного законодавства не лише за змістом, але й за способом її прийняття викликає серйозні запитання фахівців.

   1. Кидається в очі, що сама методологія Концепції містить глибоку дезінформацію із приводу ніби то приватно-правового характеру сучасних підприємницьких відносин.

   Зрозуміло – це зроблено авторами концепції аби переконати громадськість у праві її авторів робити узагальнені висновки щодо економічного регулювання та обґрунтувати визначне втручання цивілістики у підприємницькі відносини. Хоча із реальним життям такий підхід має вельми слабий зв’язок.

   Вузький приватно-правовий підхід до підприємницьких та інших господарських відносин застарів щонайменше на 100 років. Приватне право ґрунтується на непідпорядкуванні суб’єктів один одному, воно не регулює вертикальні відносини за участі держави та інших органів влади. Але саме такі відносини значною мірою складають зміст сучасних підприємницьких відносин. Подекуди зрозуміти, де закінчується приватне право та починається публічне у цих відносинах складно (наприклад, у відносинах публічних закупівель), а тому законодавство у цій сфері комплексне, а не суто приватно-правове.

   Серед публічно-правових норм сучасного регулювання підприємницьких відносин величезний пласт регулювання: напрями та форми державної економічної політики, державні гарантії підприємницької діяльності, адміністративно-господарські санкції, публічні звітні процедури, державне регулювання ціноутворення, контроль за безпекою продукції, сертифікацією виробництв, правове забезпечення реєстраційних, ліцензійних та інших дозвільних процедур, захист економічної конкуренції, нарешті валютні та інші публічно-правові обмеження.

   Цивільне законодавство не регулює вказані публічно-господарські відносини, а тому намагання під прикриттям концепції рекодифікації цивільного законодавства обґрунтувати скасування Господарського кодексу, який всі ці відносини регулює, є грубим втручанням адептів цивілістичної ідеології у питання суспільного життя, у яких вони не є фахівцями.

   2. Концепція не проходила процедури рецензування та аналізу з погляду впливу на економічну активність та перспективи розвитку бізнесу.

   Сам порядок представлення Концепції засвідчує порушення її авторами того мандату, який отримала робоча група від Кабінету Міністрів України при її створенні щодо розробки відповідної Концепції.

   Концепція, яка мала бути представлена Уряду, останнім не розглядалася та не затверджувалася. Жодні міністерства та відомства не представляли свою думку при затвердженні концепції. Мабуть саме для того, аби обійти процедури ретельного опрацювання тих економічних наслідків, які можуть виникнути у зв’язку із реалізацією концепції.

   3. Реалізація концепції рекодифікації цивільного законодавства негативне вплине на економічну активність та дестабілізує господарські відносини.

   а. жорстке обмеження організаційно-правових форм суб’єктів господарювання та відмова від поняття «підприємства», передбаченого Конституцією України, Угодою про асоціацію з ЄС та величезною кількістю законодавства України, достеменно викличе істотні витрати на пере реєстраційні процедури, зміни назв, форм господарювання, а відповідно – можливості рейдерського захоплення підприємств та утворить нові корпоративні конфлікти. Бідь-які прорахунки таких наслідків Концепція не має;

   б. відмова від права оперативного управління та господарського відання зруйнує відносини державної власності, в результаті чого усі суб’єкти публічного права перетворяться на власників майна, чи потрібно буде вигадувати для цих організаційно-правових форм нові способи опосередкування майнових відносин (як от довірче управління), які не приживаються у приватному секторі та є неефективними у національній правовій системі. По суті, нам розробники концепції пропонують змінити правові титули, не обговорюючи які конкретно повноваження юридичних осіб публічного права стосовно державного майна їх не влаштовують;

   в. в результаті реалізації концепції та скасування Господарського кодексу України залишаться неврегульованими питання суб’єкта господарювання, господарських відносин та принципів господарювання, на які спираються сотні законодавчих актів України. Виникне прогалина, яка достеменно дестабілізує правове поле господарської діяльності;

   г. концепція рекодифікації відкине українську правову систему на багато років назад у лоно російської правової традиції, якій не притаманно виділення окремих комерційних (господарських) кодексів, але буде поставлена під загрозу сама ідея подальшої компактизації господарського законодавства;

   д. скасування Господарського кодексу України до відмови від тих надзвичайно позитивних правових положень, що сьогодні захищають слабку сторону у господарських відносинах. Йдеться про обмеження строків нарахування штрафних санкцій, визначення штрафних санкцій у відносинах за участі державного сектору економіки, порядок укладання господарських договорів та примусу до такого укладання у відносинах із монополістами тощо;

   е. буде зруйнована судова практика, яка формувалася два останніх десятиліття. Разом із тим сьогодні третина судових рішень оскаржуються у зв’язку із неоднозначною судовою практикою. У разі реалізації концепції цивілістів відповідна нестабільність зросте у рази.

   Отже, на догоду теоретичним конструкціям, які не опрацьовані та не мають належного прорахунку економічних наслідків, Україна може стикнутися із дестабілізацією правової й економічної систем, що ще більше поглибить кризу недовіри з боку інвесторів.

   Замість таких непродуктивних ідей цивілістам та господарникам потрібно зосередитися на узгодженні розбіжностей в частині опрацьованості приватно-правових конструкцій із чітким прорахунком наслідків для економіки. Принцип «не нашкодь», тут має вирішальне значення.       Зокрема, саме із цього виходить законопроєкт 4164, який зареєстрований у парламенті, але залишається нерозглянутим у зв’язку із протидією цивілістів –теоретиків.