ОБГОВОРЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ ОНОВЛЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ (СЕРІЯ «КРУГЛИХ СТОЛІВ») НДІ приватного права імені Ф. Г. Бурчака

   Обговорювана Концепція оновлення Цивільного кодексу України являє собою погляди лише окремої (як це вбачається із переліку авторів Концепції) групи представників науки цивільного права і відображає їх особисті наукові уподобання. Як і будь-яка інша концепція, вона має незавершений характер і не є достатньо верифікованою. Про це свідчить, зокрема, і те, що багато положень Концепції сформульовано декларативно, як такі, що в майбутньому потребуватимуть додаткового обґрунтування, подальшого уточнення, доопрацювання. В основу цієї Концепції покладене заперечення самої можливості існування Господарського кодексу, хоча цей Кодекс, як і інші кодифіковані акти, є формою систематизації господарського законодавства. Якщо таке законодавство існує – воно може бути кодифіковане, як і будь-яке інше законодавство в умовах розвиненої спеціалізації права.

   В Концепції заявлено, що зараз існують необхідні економічні, політичні та правові передумови системного оновлення ЦК, хоча з усіх цих чинників наявний лише один політичний – можливість пролобіювати відповідний законопроєкт в парламенті через народних депутатів – цивілістів. Економічна криза, поглиблена пандемією COVID-19, монополізація товарних ринків і олігархізація економіки, послаблення і занепад майже усіх державних інституцій, у тому числі АМКУ, не є і не можуть розглядатися як сприятливі умови для вилучення з тіла правової системи України ГК як системного законодавчого акту.

   Автори Концепції наголошують, що здійснення рекодифікації випливає із логіки подальшої трансформації суспільства, зокрема формування реальної й ефективної ринкової економіки. Про яку трансформацію українського суспільства йдеться, - невідомо, а що стосується ефективної ринкової економіки, то слід нагадати, що відповідно до Основного Закону – Україна є соціальною державою, що покладає на неї відповідні обов’язки в сфері економіки. Виконання таких обов’язків неможливо без використання відповідних правових засобів, які в категоріях приватного права не існують, та й Концепцією, як це вбачається із її змісту, і не пропонуються. І саме в Господарському кодексі відтворено конституційну вимогу відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, що в сфері економіки потребує оптимального поєднання ринкового саморегулювання та державного регулювання макроекономічних процесів.

   Чим же заважає Господарський кодекс розвитку цивілістичної думки та втіленню її в різні концепції? Жодним чином. Зокрема, в «Розділі І. Основні положення (глави 1–3)» Концепції йдеться про уточнення сфер, у яких складаються приватноправові відносини, що регулюються цивільним законодавством, серед яких – підприємництво як соціальна реальність. Проте соціальною реальністю в сфері економіки, також є і сфера некомерційної господарської діяльності, засади регулювання якої на цей час визначені в ГК, і яка повністю випала з кола інтересів авторів Концепції. Уточнення положень щодо переліку загальних засад цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України), як визначено в Концепції, стосується його відкриття і включення засад функціонування всієї приватноправової системи або визначальних її частин. Як чином ці загальні засади цивільного законодавства охоплюватимуть всю сферу господарювання (як це наразі здійснено через норми ГК про конституційні основи правопорядку у сфері господарювання і загальні принципи господарювання) – невідомо. Заміна принципу свободи договору на принцип свободи правочину навряд немає будь-якого регулятивного значення в сфері господарювання, оскільки захист економічно слабкішої сторони у сфері господарювання в рамках необмеженої дії свободи договору/правочину не забезпечується. Саме через її обмеження у встановлених законом випадках та застосування такого господарського-правового способу захисту порушеного права (інтересу) як встановлення правовідношення (ст. 20 ГК) можливо захистити права та інтереси таких учасників відносин в сфері господарювання. Втім в цивілістиці такий спосіб захисту завжди активно заперечувався як такий, що суперечить основним засадам цивільного законодавства.

   Скасування Господарського кодексу, на думку авторів Концепції, зумовлює необхідність внесення змін до ст. 9 ЦК, яка визначає порядок та пріоритети у застосуванні ЦК до регулювання приватноправових відносин, в тому числі у сфері підприємництва. Але, якщо йдеться про чинну редакцію ст. 2 ЦК, відповідно до якої законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, то теза про пріоритетність застосування ЦК взагалі виходить за рамки питання про спеціалізацію правового регулювання.

   Чи потрібно модернізувати Господарський кодекс? Безумовно. Така необхідність не тільки визнається усіма представниками господарського права, але є реалізована у відповідному законопроєкті, який поданий до Верховної Ради. Із скасуванням ГК зникне цілий нормативний контекст регулювання відносин в сфері господарювання, який був в свій час утворений законодавчими актами, що із прийняттям ГК втратили чинність.

   Повчальним прикладом цьому може слугувати історія правового режиму права виключної власності народу України. Із проголошенням незалежності України основи правового механізму його реалізації було визначено Законом України від 07.02.1991 р. «Про власність» і цей механізм істотно відрізнявся від засад реалізації права приватної власності, права колективної власності та права державної власності і не визначався через традиційну цивілістичну тріаду повноважень власника (володіння, користування, розпорядження). Стаття 86 Цивільного кодексу Української РСР 1963 р. (в редакції, що діяла перед набуттям чинності Цивільним кодексом України) визначала такі форми власності в Україні, як приватна, колективна, державна, тобто інститут виключної власності народу України ЦК 1963 р. не був відомий. Отже, з огляду на відсильну норму ч. 4 ст. 86 ЦК 1963 р., Закон «Про власність» був, по суті, основним і єдиним законодавчим актом цивільного законодавства, який регулював відносини права виключної власності народу України. Відповідно до Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України» від 27.04.2007 р. Закон України «Про власність» втратив чинність. Із втратою чинності Закону України «Про власність» було втрачено важливий змістовний контекст регулювання відносин публічної власності, в тому числі власності Українського народу, що, серед іншого, сприяло тому, що публічна власність стала використовуватися певним прошарком українського суспільства як джерело особистого збагачення.

   І оновлення Цивільного кодексу, і модернізація Господарського кодексу мають відбуватися на засадах відкритого наукового діалогу, широкого фахового обговорення за участю різних наукових шкіл та співробітництва між представниками цивілістики і науки господарського права.

Беляневич Олена Анатоліївна, експерт ГО «Координата»,

доктор юридичних наук, професор,

професор кафедри цивільного права і процесу

Донецького національного університету імені Василя Стуса