НАУКОВИЙ ВИСНОВОК щодо визначення членів сім’ї боржника фізичної особи в процедурі неспроможності (застосування ч. 5 ст. 116 КУзПБ)

НАУКОВИЙ ВИСНОВОК

щодо визначення членів сім’ї боржника фізичної особи в процедурі неспроможності (застосування ч. 5 ст. 116 КУзПБ)

І.

  Цей науковий висновок підготовлений на підставі частини 7 статті 303 Господарського процесуального кодексу України, ст. 47 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пунктів 1.2, 2.8, 3.2, 3.3 Положення про Науково-консультативну раду при Верховному Суді за зверненням судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду К.М.Огородніка від 15.06.2021 № 363/0/26-21 у справі № 910/6639/20 щодо викладених у зверненні питань:

  1. Яке нормативне поєднання положень частини п’ятої статті 116 КУзПБ у справах про неплатоспроможність боржників фізичних осіб з положеннями статті 3 Сімейного кодексу України з урахуванням судового тлумачення правової категорії «член сім’ї», наведеного у рішенні Конституційного Суду України від 03.06.1999 р. № 5-рп/99 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 р. № 644/6274/16-ц?

  2. Чи дозволяє тлумачення частини 5 статті 116 КУзПБ віднести в обов’язковому порядку до членів сім’ї боржника – фізичної особи його дітей (у тому числі повнолітніх), батьків та осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, якщо вони не проживають з боржником спільно, не пов’язані спільним побутом і не мають взаємні права і обов’язки?

ІІ.

Опис дослідження.

  1. Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України (далі – СК) сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

   У ст. 3 СК «Сім’я» немає традиційно сформульованої дефініції на зразок «сім’я – це …». Сутність сім’ї визначена у ній через три її ознаки, котрі випливають із розуміння сім’ї як союзу двох чи більше осіб, а саме: спільне проживання; спільний побут; взаємні (спільні) права та обов’язки [1]. Взаємні (спільні) права та обов’язки членів сім’ї становлять зміст сімейних правовідносин.

  Відповідно до ст. 2 СК сімейні правовідносини, що регулюються СК, визначаються через коло учасники сімейних відносин. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини: між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір’ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання; між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком; між іншими членами сім’ї, визначеними у ньому.

  Водночас СК не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням.

  Таким чином, сімейними правами та обов’язками є такі, що становлять зміст сімейних особистих немайнових та майнових відносин між членами сім’ї, зазначеними у ч. 1-3 ст. 2 СК.

  Право, яке належить людині як членові сім’ї чи як родичеві і визначене нормами Сімейного кодексу або договором, є її сімейним правом. Сімейний обов’язок – це вид і міра необхідної поведінки, яку особа зобов’язана вчинити [2].

  2. У пункті 6 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 1999 року № 5-рп/99[3] Конституційний Суд України визначив засадниче положення стосовно застосування поняття «член сім'ї»: Конституційний Суд України виходив з об'єктивної відмінності його змісту залежно від галузі законодавства.

  Велика Палата ВС в Постанові від 22.08.2018 у справі № 644/6274/16-ц дійшла висновку, що «…законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.»

  В контексті цієї справи важливо звернути увагу на те, що у статті 161 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка застосовується для вирішення спірного питання, міститься відсильна норма: право на отримання допомоги мають члени сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця, коло яких визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Тому ВП ВС звернулась безпосередньо до відповідних норм частин другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу України, згідно з якими сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права й обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

  Таким чином, базове поняття «член сім’ї» норма СК встановлює на підставі тріади критеріїв спільного проживання, пов'язаності спільним побутом, наявності взаємних прав та обов'язків. Поряд з цим застосування поняття «член сім’ї» в інших галузях законодавства може розширювати чи звужувати коло осіб, які підпадають під це поняття у залежності від мети правового регулювання тієї чи іншої галузі, правового інституту або окремої правової норми [4].

  3. Як зазначається у преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства (далі – КУзПБ), він встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

  Відносини банкрутства складаються між боржником та його кредиторами, між названими особами та учасниками провадження у справі про банкрутство, а також господарським судом у зв’язку та внаслідок неплатоспроможності боржника і з приводу розмірного задоволення вимог кредиторів у порядку черговості за рахунок майна боржника шляхом врегулювання боргів боржника, або відновлення його платоспроможності, або його ліквідації [5].

  Відповідно статті 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

  Застосування норм законодавства про банкрутство у сукупності із нормами суміжних правових інститутів повинно відповідати базовим принципам права банкрутств, якими було запропоновано вважати:

  - ідею конкурсу кредиторів, адже конкурс – єдино можлива організація провадження, що забезпечує задоволення конкуруючих вимог кредиторів неплатоспроможного боржника на засадах рівності та справедливості;

  - процедурний порядок задоволення вимог кредиторів, оскільки процедура технологічно реалізує ідею про оптимальну процесуальну форму задоволення конкуруючих вимог сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника на засадах справедливості і раціоналізму;

  - узгодженість нормативних приписів права із суміжними інститутами права, що має гарантувати інтеграцію права банкрутства до національної системи права[6].

  Спеціальний законодавчий акт (КУзПБ) має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов’язаних з банкрутством юридичних осіб та визнанням неплатоспроможними фізичних осіб, за винятком випадків, передбачених КУзПБ.

  Інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника – фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів та належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність фізичної особи, має на меті поетапно створити для боржника найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів – забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника[7].

  Для цілей застосування норм правового інституту, що регулює відносини відновлення платоспроможності фізичної особи (книга четверта КУзПБ), відповідно до ч. 5 ст. 116 КУзПБ до членів сім’ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

  Коло членів сім’ї боржника в цій нормі визначено у зв’язку із встановленням обов’язку боржника подати декларацію про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, як додаток до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником до господарського суду за наявності підстав, передбачених КУзПБ. Декларація про майновий стан боржника має підтвердити наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначених у ч. 2 ст. 115 КУзПБ. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім’ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати, за останні три роки.

  Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й їх динаміки за відповідний період. Поряд з цим ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.

  Відповідно до ч. 7 ст. 123 КУзПБ суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо: 1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім’ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім’ї; 2) майно членів сім’ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім’ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.

  Включення до кола членів сім’ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами, що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов’язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов’язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов’язками.

  Таке розуміння застосування поняття «член сім’ї» у процедурі провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи дає підстави для висновку про включення до кола членів сім’ї боржника в ч. 5 ст. 116 КУзПБ осіб, які не є членами сім’ї, оскільки в розумінні ст. 2 СК вони не є особами, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права й обов'язки.

  На нашу думку, у ч. 5 ст. 116 КУзПБ можна виокремити такі категорії членів сім’ї:

  а) особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника – незалежно від їх спільного проживання та спільного побуту з боржником, включаючи осіб, взаємні права та обов’язки яких з боржником не мають характеру сімейних;

  б) інші особи, які проживають спільно з боржником, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

  Додатковим аргументом на користь такого висновку може бути таке. Якби законодавець мав на увазі, що особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, вважаються членами сім’ї боржника лише за умов, що вони спільно з ним проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, то з точки зору нормотворчої техніки та економії нормативного матеріалу достатньо було б використати в цій частині бланкетну норму з посиланням на норми Сімейного кодексу [8]. Крім того, уточнення «…крім осіб, взаємні права та обов’язки яких з боржником не мають характеру сімейних…» також свідчить про спеціальний характер цієї норм відносно норм СК [9].

ІІІ.

Висновки:

  1. Норми частини п’ятої статті 116 КУзПБ самостійно і вичерпно врегульовують зміст поняття «член сім’ї» у справах про неплатоспроможність боржників фізичних осіб. Положення статті 3 Сімейного кодексу України для регулювання відносин у процедурі розгляду цих справ не застосовуються.

  Визначальним в цьому аспекті є наведена у рішенні Конституційного Суду України від 03.06.1999 р. № 5-рп/99 правова позиція про те, що «…стосовно поняття "член сім'ї" Конституційний Суд України виходить з об'єктивної відмінності його змісту залежно від галузі законодавства».

  З урахуванням цієї позиції у провадженнях про неплатоспроможність боржників фізичних осіб не є релевантним судове тлумачення правової категорії «член сім’ї» у згаданому вище рішенні Конституційного Суду України та постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 р. № 644/6274/16-ц, як таке, що надано у справі у правовідносинах, які регулюються правом соціального забезпечення.

  2. Тлумачення частини 5 статті 116 КУзПБ, з огляду на мету правового регулювання (телеологічне тлумачення) відносин неплатоспроможності боржників-фізичних осіб, дає підстави для висновку, що до членів сім’ї боржника – фізичної особи в обов’язковому порядку слід віднести його дітей (у тому числі повнолітніх), батьків та осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, незалежно від того, що вони не проживають з боржником спільно, не пов’язані спільним побутом і не мають взаємних прав і обов’язків.

Член Науково-консультативної ради

при Верховному Суді

кандидат юридичних наук

Беляневич В.Е.

Член Науково-консультативної ради

при Верховному Суді

доктор юридичних наук, професор

Беляневич О.А.

[1] Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар. 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Правова єдність, 2009. – С. 8-9.

[2] Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар. 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Правова єдність, 2009. – С. 56.

[3] Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої і п'ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" (справа про офіційне тлумачення терміна "член сім'ї") від 3 червня 1999 року N 5-рп/99.

[4] Наприклад, в Законі «Про запобігання корупції» члени сім’ї – це дві категорії осіб: а) особа, яка перебуває у шлюбі із суб’єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб’єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб’єктом; б) будь-які особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. Для першої категорії осіб спільне проживання із суб’єктом декларування не має правового значенні для мети правового регулювання антикорупційного законодавства. Про варіативність поняття «член сім’ї» у різних галузях законодавства красномовно свідчить приклад застосування цього поняття у податковому законодавстві. Так, з метою оподаткування фізичної особи членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV Податкового кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім’ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки. З метою застосування суб'єктами господарювання спрощеної систему оподаткування, обліку та звітності, членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім’ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (підпункт 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

[5] Радзивілюк В. В. Актуальні питання банкрутства (неспроможності) у праві України// Актуальні проблеми господарського права: навч. посіб./ за ред. В. С. Щербини – К.: Юринком Інтер, 2013. – С. 462.

[6] Джунь В. В. Теоретико-прикладні проблеми реформування законодавства України про банкрутство: автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.04 / В. В. Джунь ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — К., 2009. - С. 16-17.

[7] Правові засади відновлення платоспроможності фізичної особи. К.: Pravo-Justice, 2020. С. 9-10.

[8] Так само, як це зробив законодавець у статті 161 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

[9] Спеціальний склад членів сім'ї боржника - фізичної особи, який відрізняється від норми ч. 5 ст. 116 КузПБ, визначається з метою реструктуризації валютних кредитів. Пункт 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установив, що протягом п’яти років з дня введення в дію цього Кодексу заборгованість фізичної особи, що виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім’ї боржника, реструктуризується за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом. Для цілей цього пункту членами сім’ї боржника вважаються батьки, чоловік або дружина, діти боржника, у тому числі усиновлені, які проживають спільно з боржником на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Тут єдиною ознакою члена сім'ї визнається спільне проживання перелічених осіб з боржником.