ВПРОВАДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ У ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНОЗДАТНОСТІ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОВОЄННОГО ПЕРІОДУ

   Усталена безпека – одне із наріжних питань, яке поставало перед Україною впродовж її багатовікової історії. Повномасштабна збройна агресія рф проти України оголила численні загрози, що постали не тільки перед нашою державою, а і перед всією світовою системою безпеки в цілому.

  Забезпечення національної безпеки та обороноздатності України в повоєнний період, має стати головним пріоритетом військово-політичного керівництва країни.

  Досвід зарубіжних країн доводить, що швидке, ефективне та гнучке забезпечення потреб суспільства у воєнній безпеці та обороноздатності держави в повоєнний період досягається шляхом впровадження новітніх технологій, зокрема застосування штучного інтелекту (далі – ШІ) та Big Data, як пріоритету подальшого розвитку оборонно-промислового комплексу повоєнної України. На сьогодні ШІ належить до таких технологічних сфер суспільного розвитку, які стрімко розвиваються та мають великий потенціал у багатьох галузях, включаючи: національну безпеку, оборону, військову медицину, військову логістику, розвідку і контррозвідку, аеророзвідку тощо.

  Оборонно-промисловий комплекс (далі – ОПК), стратегічно, був, є, і має стати джерелом запровадження новітніх технологій, у тому числі окремих інформаційно-комунікаційних технологій (далі - ІКТ). Виникнення та розвиток ІКТ, зокрема ШІ, надають поштовх інноваційним перетворенням ОПК різних країн світу.

  Підтвердженням важливості використання ШІ для забезпечення національної безпеки є результати досліджень Науково-технічної організації НАТО, що визначають найбільш суттєві з них для розвитку технологій на найближчі два десятиліття. Так, згідно з вказаним дослідженням, ключовими технологіями є: Big Data, ШІ, автономні транспортні засоби, космос, гіперзвукові літальні апарати, квантові технології, біотехнології, нові матеріали тощо[1].

  Вказане повністю вкладається в концепт: «Четверта промислова революція», який обґрунтовує, що драйверами розвитку світової економіки є інноваційні технології, що не лише кардинально змінюють всі галузі економіки, в тому числі ОПК з метою забезпечення національної безпеки та обороноздатності, але й створюють абсолютно нові типи виробництва, які базуються на аналізі ШІ, Big Data, роботизації, доповненій реальності, Інтернеті речей (Internet thing) тощо. Фактично, Індустрія 4.0 – це всі сфери життєдіяльності суспільства, на які можуть біти поширені новітні технології [2].

  З аналізу щорічних доповідей Стенфордського університету «Artificial Intelligence Index Report», протягом останніх років багато держав розробили довгострокові національні Стратегії розвитку ШІ та здійснюють певні заходи щодо їх впровадження.

  В цілому Стратегії розвитку ШІ різних країн світу науковці поділяють на три основні групи: а) група, яка відзначається реалістичним ставленням до формування стратегій ШІ, глибоким аналізом не тільки стану сфери застосування ШІ в країні, але й дійсних потреб її розвитку. Стратегії країн цієї групи мають фундаментальний характер і відображають як загальні світові проблеми впровадження ШІ, так і конкретні плани реінжинірингу різноманітних секторів ринку та бізнесу, цифровізації багатьох галузей національних економік та різних сфер суспільних відносин (Саудівська Аравія, США тощо); в) група країн, яких характеризує ґрунтовний та прагматичний підхід до цілей та етапів їх досягнення з урахуванням дійсних потреб держави та формування окремих унікальних завдань та цілей розвитку ШІ (Велике князівство Люксембург, Республіку Мальта, Малайзію, Республіку Литва); с) група країн, стратегії яких виконані у формалізованому вигляді, налічують базові цілі розвитку країни в напрямку впровадження технологій зі ШІ в певних сферах суспільної життєдіяльності (Австралія, Республіка Австрія, Королівство Іспанія, Держава Катар, Португалія, Республіка Кіпр, Нова Зеландія, Держава Ізраїль, Швейцарська Конфедерація тощо) [3].

  Прагматичне питання, що виникає у зв’язку з викладеним вище: чи сформовано Україною стратегічне бачення використання можливостей ШІ у сфері забезпечення національної безпеки та обороноздатності, переважно в повоєнний період, в контексті інтеграції в концепт «Індустрія 4.0»?

  Наразі Україною прийнято шість програмних довгострокових документів в безпековому напрямі, які стосуються (прямо або опосередковано) питань національної безпеки та обороноздатності України і торкаються проблематики використання ШІ, Big Data та сучасних ІКТ у вказаних сферах: 1) Стратегія забезпечення державної безпеки [4], якою передбачено, що основними завданнями державної політики у сфері забезпечення державної безпеки є: завершення створення, подальший розвиток і посилення спроможності національної системи кібербезпеки, оптимізація координації її суб’єктів з метою ефективної протидії кіберзагрозам у сучасному безпековому середовищі; створення ефективної системи обміну інформацією між суб’єктами забезпечення державної безпеки та запровадження дієвих механізмів доступу суб’єктів забезпечення державної безпеки до державних електронних інформаційних ресурсів та автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів, банків (баз) даних; 2) Стратегія національної безпеки України [5], згідно якої: поточними та прогнозованими загрозами національній безпеці та національним інтересам України з урахуванням зовнішньополітичних та внутрішніх умов є стрімкі технологічні зміни, насамперед в енергетиці та біотехнологіях, розробки у сфері ШІ, які докорінно трансформують економіку і суспільство в цілому; розробляються системи озброєнь на основі нових фізичних принципів, із використанням квантових, інформаційних, космічних, гіперзвукових, біотехнологій, а також технологій у сфері ШІ, створення нових матеріалів, робототехніки та автономних безпілотних апаратів; основне завдання розвитку системи кібербезпеки – гарантування кіберстійкості та кібербезпеки національної інформаційної інфраструктури, зокрема в умовах цифрової трансформації; Україна зміцнить бойовий потенціал Збройних Сил України, інших органів сил оборони шляхом: удосконалення та розвитку на основі сучасних технологій систем управління, телекомунікацій, розвідки, логістики; 3) Стратегія інформаційної безпеки [6], яка передбачає, що основними напрямами забезпечення інформаційної безпеки України є протидія дезінформації та інформаційним операціям, насамперед держави-агресора. Досягнення зазначеної цілі здійснюватиметься шляхом виконання таких завдань: створення системи раннього виявлення, прогнозування та запобігання гібридним загрозам, зокрема, створення системи протидії дезінформації та інформаційним операціям, спрямованої на запобігання, максимально швидке виявлення та реагування держави і суспільства на інформаційні загрози; розвиток спроможностей складових сил оборони щодо протидії загрозам в інформаційному просторі; 4) Стратегія кібербезпеки України [7], якою передбачено, що забезпечення кібербезпеки є одним із пріоритетів у системі національної безпеки України. Розширення кола держав, які намагаються сформувати власну кіберрозвідку, оволодіти сучасними технологіями розвідувально-підривної діяльності у кіберпросторі, посилюють державний контроль за національними сегментами мережі Інтернет - потребують забезпечення національної безпеки та обороноздатності України. Швидко змінюваний цифровий світ вимагає формування більш збалансованої та ефективної національної системи кібербезпеки, яка зможе гнучко адаптуватися до змін безпекового середовища, гарантуючи громадянам України безпечне функціонування національного сегмента кіберпростору, передбачивши нові можливості для цифровізації всіх сфер суспільного життя; 5) Стратегія воєнної безпеки України [8], відповідно до якої, на глобальному рівні основними аспектами воєнної безпеки є руйнування створеної після Другої світової війни системи міжнародної безпеки, підвищення рівня невизначеності і непередбачуваності безпекового середовища, яке характеризується, зокрема, конкуренцією держав у сфері космічних, квантових, інформаційних, кібернетичних, гіперзвукових, біологічних, нано- та інших технологій, розробленням на їх основі систем озброєнь з використанням нових фізичних принципів, робототехніки та новітніх матеріалів, мілітаризацією навколоземного космічного простору. Визначені пріоритети можуть бути реалізовані шляхом виконання таких основних завдань: розвиток спроможностей щодо забезпечення кібербезпеки, кіберзахисту та кібероборони під час підготовки та ведення всеохоплюючої оборони України; підвищення рівня боєздатності Збройних Сил України (далі – ЗСУ) та інших складових сил оборони з досягненням і підтриманням визначених спроможностей щодо вогневого ураження противника, застосування авіації та протиповітряної оборони України, контролю ближньої морської зони, ведення спеціальних операцій, територіальної оборони України, управління та всебічного забезпечення військ (сил), відбиття агресії в кіберпросторі (ведення кібероборони); 6) Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу України [9], згідно якої створення умов для розвитку ОПК України здійснюється з використанням механізмів державно-приватного партнерства та військово-технічного співробітництва з іноземними державами для виробництва високоефективного озброєння, військової та спеціальної техніки для задоволення потреб Збройних Сил України, інших органів сектору безпеки і оборони, збільшення експортного потенціалу оборонно-промислового комплексу України і є метою державної військово-промислової політики. Світовими тенденціями розвитку ОПК є, зокрема, високі темпи технологічних змін і перехід до нового технологічного укладу (штучний інтелект, розвиток нових технологій зв’язку, біотехнологій, електроніки та інше) ведуть до появи нових і скорочення старих ринків, серед виробників озброєнь загострюється конкуренція. Тенденціями розвитку озброєнь є те, що провідні держави світу здійснюють активні заходи щодо переозброєння своїх військ. Зміни способів ведення збройної боротьби формують нові потреби у розробленні озброєнь на основі нових фізичних принципів із використанням квантових, інформаційних, космічних, гіперзвукових технологій, біотехнологій, а також технологій у сфері штучного інтелекту, створюються нові матеріали, робототехніка та автономні безпілотні апарати, удосконалюються неядерні високоточні озброєння (далі - ВТО).

  Крім того, Кабінет Міністрів України Розпорядженням від 12 травня 2021 року № 438-р затвердив План заходів з реалізації Концепції розвитку штучного інтелекту в Україні на 2021-2024 роки [10], згідно якого на вказаний період передбачено низку заходів та законодавчих ініціатив, зокрема, запровадження правового регулювання з питань формування державної політики у галузі ШІ; запровадження державної підтримки використання технологій ШІ в пріоритетних галузях економіки; впровадження технологій ШІ в національну систему кібербезпеки для проведення аналізу і класифікації загроз та вибору стратегії їх стримування і запобігання їх виникненню; визначення пріоритетних напрямів і основних завдань розвитку технологій ШІ в документах оборонного планування тощо.

  Необхідно відзначити, що 23 лютого 2023 року Верховна Рада України ратифікувала Угоду між Україною та ЄС про участь України у програмі ЄС «Цифрова Європа» [11], метою якої є зміцнення та просування потенціалу Європи в ключових сферах цифрових технологій. Документ створює передумови для участі України в Програмі ЄС, яка надає додаткові стимули і можливості для цифрової трансформації пріоритетних галузей і сфер суспільного життя, розвитку цифрової економіки, ІТ-бізнесу, ШІ та підвищенню цифрових навичок громадян.

  Отже, європейський напрям цифровізації суспільства та розвитку і поширення ШІ підтриманий Україною на законодавчому рівні.

  Наведене вище в цілому доводить, що в Україні, сформовано бачення напряму розвитку спеціального законодавства в сфері застосування технологій ШІ на основі існуючих оборонних потреб. Проте, цілісний стратегічний документ, як то - Стратегія розвитку ШІ в сфері забезпечення національної безпеки та обороноздатності України – відсутній, обговорення не відбувається навіть на рівні проекту.

  Вказані обумовлює підвищення наукового інтересу і наукових дискусій до впровадження технологій ШІ у сферу забезпечення національної безпеки та обороноздатності України в повоєнний період, напрямків їх застосування, впливу технологій ШІ на ОПК та забезпечення обороноздатності країн світу [1].

  Науковці відзначають, що розробка правового регулювання застосування технологій ШІ наразі відбувається вкрай повільно, по відношенню до стрімкого розвитку технологій ШІ, які одночасно охоплюють всі сфери суспільних відносин. Тому контроль за створенням та використанням ШІ необхідно здійснювати не тільки суто технічним регулюванням (вимоги, технічні стандарти, регламенти, оцінки відповідності технічним стандартам, контроль відповідності вимогам технічних регламентів, етичних стандартів) але й шляхом формування комплексного законодавства [3].

  Зрозуміло, що триваюча російська військова агресія змушує по-новому осмислити місію і завдання національного ОПК у повоєнний період. Відтворення тенденцій розвитку озброєнь стандартів НАТО в ОПК України має визначити концептуально нові засади розвитку оборонних технологій, зростання конкурентоспроможності озброєнь українського виробництва, посилить обороноздатність і національну безпеку, сприятиме економічному зростанню країни [12].

  Втім, поточна ситуація призвела до усвідомлення необхідності перегляду як існуючих (оперативних та тактичних) підходів до організації економіки воєнного часу, так і загальних (стратегічних) принципів подальшого, повоєнного розвитку економіки України за умов наявності потенційної майбутньої загрози. Нагадаємо, що у Стратегії воєнної безпеки України зазначено, що воєнна безпека повинна забезпечити сталий розвиток держави на основі найвищих цінностей демократії, верховенства права, свободи, гідності, безпеки і процвітання громадян усіх національностей шляхом, серед іншого, готовності національної економіки, населення та всієї держави до надання відсічі збройній агресії проти України. Реалізація цих тверджень, серед іншого, базується на оновленні та розвитку виробничих потужностей ОПК, залученні інвестицій і використанні власного та міжнародного науково-технічного потенціалу.

  Прикладом успішного застосування такого стратегічного підходу є досвід Ізраїлю, де ОПК відіграє вагому роль у розвитку як Армії оборони Ізраїлю (далі - АОІ), так і інноваційної економіки країни в цілому. Сутність підходу полягає в тому, що бюджетні на інші видатки Ізраїлю, які спрямовуються у наукові дослідження, підготовку кадрів, військову медицину та інші напрями інноваційного розвитку АОІ, ОПК та сфери безпеки - переносяться у суспільне життя у вигляді будівельних, інформаційно-комунікаційних, промислових, медичних технологій тощо. Тобто активно застосовуються принципи конверсії та трансферу технологій [13].

  Отже, світовий досвід запровадження ШІ в сферу національної безпеки та обороноздатності вказує на те, що сьогодні жодний збройний конфлікт не може бути вирішений без використання новітніх видів озброєння та військових дій, заснованих на інформації, отриманої в ході ідентифікації об'єктів і цілей засобами сучасного обладнання розвідки. На підставі узагальнених даних, які збирались та акумулювались за допомогою сигнального, візуального, людського та інших видів інтелектів, наприклад, для АОІ було розроблено відповідні рекомендації. Завдяки цим рекомендаціям та програмам «Алхімік», «Євангеліє» і «Відділ мудрості» АОІ у травні 2021 року під час боїв в секторі Газа завдали інтенсивні точкові удари по об'єктах ХАМАС і палестинського Ісламського джихаду, знищивши значну кількість бойовиків. Успішне застосування ШІ в секторі Газа та наявні перспективи використання досвіду Ізраїлю в Україні дають підстави сподіватися на принципову зміну тактики ведення військових дій і забезпечення новітнім озброєнням українських військ в повоєнний період.

  У дослідженні «Штучний інтелект і національна безпека», здійсненому для конгресу США в 2019 році стверджується, що головною причиною створення різних систем військового призначення, що володіють ШІ, є необхідність оперативного опрацювання структурованих і неструктурованих даних значних обсягів інформації (так званих великих даних), обумовлена постійним розширенням числа, номенклатури та технічних можливостей сучасних засобів добування інформації.

  Як доводять аналітики, у більшості розвинених країн світу вже сьогодні існують зразки озброєнь, які використовують можливості ШІ. Так, на початку 2020 року компанія «Рейтер» оголосила про розгортання системи розвідки, спостереження й цілевказівки «Істар» на літаках ВПС Великобританії «Сентінел». Ця система, заснована на ШІ, забезпечує знаходження наземних та морських об'єктів та спостереження за їхнім пересуванням.

  За висновками фахівців, подібні системи найбільш корисні в розвідці, а також під час ідентифікації об'єктів у процесі обробки відео та фотоматеріалів, отриманих зі засобів видовий розвідки, на приклад, зображень літальних апаратів, кораблів, різних видів зброї, фізичних осіб і т.д., зроблених під різними кутами, освітленням і в різному оточенні. Важливим напрямком розвитку військових систем, які володіють ШІ, є централізоване планування і координація проведення військових операцій різного масштабу в повітряному, космічному, кібер, морському і наземному просторі. Традиційно технології ШІ широко застосовуються в автономних бойових і мобільних засобах, здатних діяти самостійно і продовжувати виконання завдання (або повертатися на задану позицію) в разі втрати зв'язку з центром управління. Відомими прикладами такої техніки є безпілотні літальні апарати (далі - БПЛА), автономні наземні машини, надводні та підводні апарати різного призначення тощо [14].

  Наведене вище вказує напрям формування перспективного національного законодавства в частині застосування ШІ у сфері забезпечення національної безпеки та обороноздатності України в повоєнний період та доводить ефективність застосування ШІ при збройних конфліктах різної локалізації.

  Проте, слід окремо наголосити, що як і будь яке явище реальної дійсності буття, тотальне застосування ШІ не позбавлене негативних рис. Вказана теза породжує питання: Чи має прогресуюча перспектива застосування ШІ у сфері забезпечення національної безпеки та обороноздатності негативні наслідки?

  Фахівці наголошують, що не треба ігнорувати можливими побічними ефектами застосування ШІ в сфері забезпечення національної безпеки та обороноздатності. Оскільки значення ШІ у цій галузі визначається саме високою швидкістю обробки великих масивів різнорідних даних, що дозволяє істотно скорочувати тривалість циклу управління військами і зброєю, то зворотною реакцією на такий процес може виявитися катастрофічне погіршення ситуації у разі прийняття рішень за неповними, невірними, сфальсифікованими вихідними даними.

  Отже, світовий досвід застосування ШІ в сфері забезпечення національної безпеки та обороноздатності та у військових конфліктах безпосередньо, потребує критичного підходу. Варто враховувати і визнані США обмеження щодо застосування ШІ у військових діях. Так, на початку 2020 року міністерство оборони США, розуміючи можливі негативні наслідки дії «розумної» зброї, сформулювало п'ять етичних принципів використання систем ШІ у військових цілях: 1) відповідальність: військовий персонал повинен з належною увагою оцінювати дії ШІ, залишаючись повністю відповідальним за розробку, розгортання і використання систем ШІ; 2) неупередженість: Міністерство оборони США має робити кроки для мінімізації небажаних відхилень в можливостях систем ШІ; 3) відстеження: військові системи ШІ та їх можливості повинні розроблятися і розвиватися таким чином, щоб персонал мав належний рівень розуміння технології, процесів розробки та методів застосування. Для військового персоналу повинні бути доступні методології, дані й документація, що належить до використовуваних систем ШІ; 4) надійність: можливості військових систем ШІ повинні бути однозначними, чітко сформульованими. Безпека та ефективність таких можливостей повинні перевірятися випробуваннями та підтверджуватися протягом усього терміну служби; 5) підпорядкування: військові системи ШІ повинні повністю виконувати призначені для них завдання, але військові повинні мати можливість виявляти та запобігати небажаним наслідкам використання ШІ. Військові також повинні мати можливість виводити з бою або вимикати системи ШІ у яких були помічені відхилення в роботі.

  На переконання керівництва Об'єднаного центру штучного інтелекту США, американські військові не будуть оснащувати системами ШІ центри управління стратегічним озброєнням, адже за запуски балістичних ракет мають завжди відповідати тільки люди, тобто рішення про застосування зброї масового ураження має бути прерогативою виключно людини [14].

  Проте, застосування технологій ШІ в сфері забезпечення національної безпеки та обороноздатності України в повоєнний період може допомогти в аналізуванні величезної кількості розвідданих з відкритим вихідним кодом, що виходить з України. Що стосується очікувань щодо ШІ у військовому застосуванні протягом наступних десятиліть, деякі його методи та технології визначать ключові передові військові технології. Так, важливість використання ШІ підкреслюється у звіті «Science & Technology Trends 2020–2040» Організації НАТО з науки та технологій під час формування стратегічних пріоритетів у сфері розвитку озброєння та прийняття політичних рішень для країн НАТО та для країн-партнерів. У звіті визначається, що до 2040 року очікується, що основними характеристиками, які будуть визначати більшість ключових передових військових технологій, будуть такі: інтелектуальність – використання інтегрованого ШІ, орієнтованого на знання аналітичних можливостей і симбіотичного ШІ людського інтелекту для забезпечення застосувань проривних технологій; взаємопов’язаність – експлуатація мережі віртуальних і фізичних доменів, включно з мережами датчиків, організацій, окремих осіб та автономних агентів, пов’язаних за допомогою нових методів шифрування та технологій розподіленого обліку; поширеність – використання децентралізованого та широкомасштабного зондування, зберігання й обчислення для досягнення нових руйнівних військових ефектів; цифровізація – цифрове поєднання людських, матеріальних та інформаційних областей для підтримки нових руйнівних ефектів.

  Таким чином, більшість напрямків технологічного розвитку військового потенціалу та обороноздатності пов’язані з розвитком ШІ. Цей вплив відбуватиметься переважно завдяки використанню вбудованого ШІ в інші супутні технології, такі як віртуальна/доповнена реальність; квантові обчислення; автономність, моделювання; дослідження матеріалів; виробництво, логістика, стратегічне управління; аналітика великих, малих і широких даних.

  Також ШІ матиме трансформаційний вплив на ядерні, аерокосмічні, кібернетичні технології, технології розробки нових матеріалів та біотехнології. Так, практики зазначають, що ці наслідки матимуть такий самий стратегічний вплив на зміну у військових технологіях, що й впровадження ядерної зброї [1].

  В якості проміжного висновку слід відзначити, що ШІ може бути використаний для створення систем розвідки та контролю, що можуть виявляти загрози національній безпеці та вживати заходів для їх запобігання. Він також може бути застосований для автоматизації та оптимізації військових операцій, що дозволяє зменшити ризики для життя військових та підвищити ефективність дій, в військовій логістиці, військовій медицині, аєророзвідці, у використанні БПЛА тощо.

  Однак, разом з перевагами, ШІ також може становити загрозу національній безпеці. Наприклад, країна-агресор може використовувати ШІ для здійснення кібератак та інших злочинів, що можуть негативно впливати на національну безпеку. Також існує ризик, що інші держави можуть використовувати ШІ для проведення кібершпигунства та кібератак на інфраструктуру країни.

  В лютому 2023 року в Гаазі відбулася перша міжнародна конференція з відповідального використання ШІ у військовій сфері REAIM 23, скликана за ініціативою Нідерландів і Південної Кореї, за участю понад 60 країн.

  За підсумками саміту його учасники (за винятком Ізраїлю) підписали петицію про те, що країни, які вони представляють, висловлюють прихильність використанню ШІ відповідно до міжнародного права, не підриваючи принципів «міжнародної безпеки, стабільності та підконтрольності».

  Серед питань, які також обговорили учасники REAIM 23, надійність військового ШІ, ненавмисні наслідки його використання, ризики ескалації та ступінь залученості людей до процесу ухвалення рішень.

  На думку критично налаштованих експертів, ця петиція, будучи необов’язковою до виконання, не розв’язує багатьох проблем, включно з використанням ШІ у військових конфліктах, а також БПЛА під управлінням ШІ тощо. І такі побоювання далеко небезпідставні. Так, один із найбільших військових підрядників США Lockheed Martin повідомив про те, що його новий навчальний винищувач, перебуваючи в повітрі приблизно 20 годин, увесь цей час керувався ШІ. А гендиректор Google Ерік Шмідт поділився своїми побоюваннями з приводу того, що ШІ може сам спровокувати військові конфлікти, зокрема із застосуванням ядерної зброї [15].

  Отже, вказане дозволяє нам виокремити позитивні та негативні риси застосування ШІ у сфері забезпечення національної безпеки та обороноздатності України у повоєнний період.

  До позитивних рис можна віднести, зокрема: підвищення ефективності: ШІ може допомогти в зборі та аналізі великих обсягів даних, що забезпечує більш швидкий та точний аналіз інформації, зменшуючи час, необхідний для прийняття рішення; мінімізація ризиків: застосування ШІ може допомогти у попередженні катастроф та мінімізації ризиків для військового персоналу, що забезпечує безпеку та захист держави; забезпечення безпеки: ШІ може бути використаний для забезпечення безпеки країни, а саме, для забезпечення контролю над в'їздом та виїздом на кордоні, для виявлення та запобігання терористичних актів та злочинів; автоматизація процесів: ШІ може допомогти в автоматизації багатьох процесів у сфері оборони, що зменшує ризик помилок та підвищує ефективність; вдосконалення озброєння: ШІ може бути використаний для розробки та вдосконалення зброї, що забезпечує перевагу військам країни на полі бою.

  Негативні риси використання ШІ у сфері забезпечення національної безпеки та обороноздатності України обумовлені наступним: етичні проблеми: використання ШІ може порушувати етичні принципи та права людини, зокрема, щодо конфіденційності особистих даних та використання зброї; ризики безпеки: використання автономної зброї, керованої ШІ, може створити ризики для безпеки та стати причиною аварій та непередбачуваних наслідків; вразливість систем: ШІ може стати мішенню для кібератак та вірусів, що може привести до порушення діяльності та непередбачуваних наслідків; залежність від технології: застосування ШІ в забезпеченні обороноздатності може привести до залежності від технології, що може стати проблемою в разі відмови техніки та відключення від мережі; вартість: використання ШІ в забезпеченні обороноздатності може бути дуже надвартісним та вимагати значних інвестицій у науково-дослідну роботу та розробку технологій.

  Узагальнюючи, можна сказати, що для забезпечення національної безпеки та обороноздатності України у повоєнний період необхідно розробляти та впроваджувати у національне законодавство найкращі світові практики, що враховують потенційні можливості та загрози ШІ. Необхідно забезпечити належний рівень кібербезпеки, захистити критичну інфраструктуру та розробити відповідні алгоритми та процедури для виявлення та запобігання загрозам.

  ШІ може стати важливим інструментом в сфері забезпечення національної безпеки та обороноздатності України в повоєнний період, допомагаючи збільшити ефективність та швидкість виконання військових завдань, знизити ризик втрат, підвищити захищеність військових систем та зменшити витрати на оборону. Однак, при розробці та використанні ШІ необхідно дотримуватись відповідних правових та етичних стандартів.

Використані джерела:

1. Хаустова В. Є., Решетняк О. І., Хаустов М. М., Зінченко В. А. Напрямки розвитку технологій штучного інтелекту в забезпеченні обороноздатності країни. БІЗНЕСІНФОРМ № 3, 2022. С. 17-26. URL: file:///C:/Users/38067/Downloads/_BI3%20(3).pdf

2. Четверта промислова революція : зміна напрямів міжнародних інвестиційних потоків: монографія / А. І. Крисоватий, О. М. Сохацька, І. В. Скавронська [та ін.] ; за наук. ред. А. І. Крисоватого та О. М. Сохацької. Тернопіль : Осадца Ю. В., 2018. 480 с. URL: http://dspace.tneu.edu.ua/handle/316497/33661

3. Костенко О.В. Аналіз національних стратегій розвитку штучного інтелекту. Інформація і право. № 2(41)/ 2022. URL: file:///C:/Users/38067/Downloads/270365-%D0%A2%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96-623224-1-10-20221226.pdf

4. Про Стратегію забезпечення державної безпеки: Указ Президент України від 16 лютого 2022 року № 56/2022. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/56/2022#n5.

5. Стратегія національної безпеки України: Указ Президента України від 14 вересня 2020 року № 392/2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392/2020#Text.

6. Про Стратегію інформаційної безпеки: Указ Президента України від 28 грудня 2021 року № 685/2021. URL: https://www.president.gov.ua/documents/6852021-41069.

7. Про Стратегію кібербезпеки України: Указ Президента України від 26 серпня 2021 року № 447/2021. URL: https://www.president.gov.ua/documents/4472021-40013.

8. Про Стратегію воєнної безпеки України: Указ Президента України від 25 березня 2021 року № 121/2021. URL: https://www.president.gov.ua/documents/1212021-3766.

9. Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу України: Указ Президента України від 20 серпня 2021 року № 372/2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/372/2021#Text.

10. Про затвердження плану заходів з реалізації Концепції розвитку штучного інтелекту в Україні на 2021-2024 роки: Розпорядження Кабінет Міністрів України від 12 травня 2021 р. № 438-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/438-2021-%D1%80#Text.

11. Угода між Україною та Європейським Союзом про участь України у програмі Європейського Союзу "Цифрова Європа" (2021 - 2027): Закон України від 23 лютого 2023 року. URL: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/41298.

12. Кизим М. О., Хаустова В. Є., Шпілєвський В. В., Шпілєвський О. В. Військово-тактичні та економічні передумови розвитку оборонної промисловості України. Проблеми економіки № 3 (53), 2022. URL: file:///C:/Users/38067/Downloads/PE_03_2022-35-44.pdf.

13. Князєва О. А. Стратегічні вектори економічного розвитку країни у післявоєнний час. Науковий вісник Одеського національного економічного університету. Збірник наукових праць №3-4 (292-293), 2022. URL: http://n-visnik.oneu.edu.ua/collections/2022/292-293/pdf/94-100.pdf.

14. Гбур З. В. Можливість адаптації Ізраїльського досвіду використання штучного інтелекту у бойових діях на Сході. Інвестиції: практика та досвід № 12/202. URL: http://www.investplan.com.ua/pdf/12_2021/11.pdf.

15. Понад 60 країн погодилися з необхідністю контролю за зброєю зі штучним інтелектом. URL: https://noworries.news/ponad-60-krayin-pogodylysya-z-neobhidnistyu-kontrolyu-za-zbroyeyu-zi-shtuchnym-intelektom/?fbclid=IwAR2r89Bt9-lKvGOFPAsue5wkACAFWNXpGEoxKbhWsZc5QlEJlE1jYJk7dnk.