Тенденції правового регулювання державної допомоги суб’єктам господарювання

Сталість та прогнозованість цивільного обороту є важливим фактором розвитку економічних процесів в будь-якій державі. Проте, в умовах економічної та соціальної кризи важливим стабілізуючим чинником є активна участь держави шляхом надання різних видів допомоги суб’єктам господарювання, що створює підвалини відновлення стабільного розвитку та забезпечує умови для соціального діалогу в суспільстві, побудови прозорої моделі співпраці між державою, суспільством та громадянином.

Правова основа моніторингу й контролю державної допомоги в Україні була створена в межах виконання зобов’язань за «Угодою про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС», яка набула чинності у 1998 році. Незважаючи на це, процес нормативного закріплення системи контролю державної допомоги та окремих її елементів зустрів значний спротив з боку державних органів, суб’єктів господарювання та суспільства.

Істотним проривом на цьому шляху стало прийняття Верховною Радою України 01.07.2014 року базового закону у цій сфері - Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання». Цей закон набув чинності у повному обсязі 2 серпня 2017 року.

Питанням правового регулювання надання державної допомоги приділяли увагу такі дослідники, як М.Я. Бараш, З.М. Борисенко, Н.М. Бугаєнко, О.О. Костусєв, Н.І. Лещенко, Г.М. Лозова, Т.В. Некрасова, О.В. Нів’євський, С.С. Онищенко, О.О. Плетньова, С.В. Таран.

Термін «державна допомога суб’єктам господарювання» є новелою українського законодавства і вперше на законодавчому рівні закріплений у Законі України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» як підтримка в будь-якій формі суб’єктів господарювання за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів(1).

Державна допомога становить, по суті, вплив на конкуренцію та торгівлю у формі субсидій, податкових пільг та інших форм державних концесій на користь певних фірм, і, отже, може мати негативний вплив на інші фірми. У кожній країні (у тому числі в усіх країнах ЄС та СОТ) більшою чи меншою мірою забезпечується підтримка економічної діяльності (тобто підтримка промислових секторів, певних фірм, регіонального розвитку, інновацій, інвестицій, розвитку торгівлі, малого бізнесу, а також таких ключових галузей, як транспорт, сільське господарство та оборонна промисловість) шляхом запровадження різних інструментів, у тому числі субсидій, податкових пільг та інших заходів, які мають менш небезпечний ніж прямий вплив(2).

Відповідно до Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» «державна допомога» означає «підтримку в будь-якій формі суб’єктів господарювання за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів, що спотворює або загрожує спотворенням економічної конкуренції, створюючи переваги для виробництва окремих видів товарів чи провадження окремих видів господарської діяльності».

Таким чином, варто погодитися з С.С. Онищенко(3) в тому, що державна підтримка набуває ознак державної допомоги суб’єктам господарювання у разі:

• Надається за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів. Ця ознака передбачає цілеспрямоване використання ресурсів, підконтрольних державі або територіальній громаді(4). Діяльність по такому використанню здійснюється органами державної влади та органами місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю, а також юридичними особами, що діють від їхнього імені.
• Надання економічної переваги, тобто додаткових благ та можливостей її одержувачам. При цьому концепція переваги передбачає, що фінансове сприяння надається на умовах кращих, ніж ті, що існують на ринку. У багатьох випадках такі «кращі умови» настільки відмінні від реально існуючих на ринку, що в суб’єкта господарювання взагалі відсутня реальна можливість отримати такі переваги в ході нормальної господарської діяльності. Розмір вигоди і є вимірником для визначення розміру субсидії, яку отримує її реципієнт(5).
• Надається суб’єктам господарювання. Вказана ознака окреслює коло суб’єктів, надання фінансового сприяння яким вважається державною допомогою суб’єктам господарювання. Ключовим у характеристиці цієї ознаки є те, що одержувач такої допомоги повинен здійснювати господарську діяльність.
• Спотворення чи можливість спотворення економічної конкуренції. Ця ознака характеризується вибірковим характером допомоги, спричиняє порушення конкурентного співвідношення на ринку між одержувачами державної допомоги і їхніми конкурентами(6).

Проаналізувавши поняття «державної допомоги», пропонуємо визначити цілі та ефекти від її надання на практиці. Державна допомога суб’єктам господарювання надається у всіх країнах із ринковою економікою і є одним із найважливіших інструментів економічної політики(7).

Цілі, які переслідує держава при наданні державної допомоги, як зазначає С.С. Онищенко, можуть бути внутрішньо- та зовнішньоекономічними. До зовнішньоекономічних цілей відноситься збільшення обсягів експорту та його прибутковості, а також зменшення обсягів імпорту(8). Таким чином, надання державної допомоги в багатьох випадках виправдане з погляду інтересів суспільства або окремих його груп. Більше того, підтримка окремих підприємств часто не тільки сприяє підвищенню їхньої конкурентоспроможності, а й може мати загальний позитивний вплив на конкурентне середовище.

Також треба звернути увагу на негативні наслідки надання державної допомоги. Перш за все, слід зазначити про політичний аспект: неконтрольоване та непрозоре надання державної допомоги стає причиною виникнення корупції у владі шляхом лобіювання певних суб’єктів господарювання(9).

Поняття «державна допомога», головним чином стосується впливу на конкуренцію та торгівлю через надання субсидій, податкових пільг та інших форм державної підтримки. На практиці вона може мати багато форм, до яких відносяться: прямі бюджетні кредити, податкові відстрочки, надання державних гарантій за кредитами, списання боргів та штрафів тощо. Слід зазначити, що за загальним правилом «державна допомога» є забороненою та недопустимою для конкуренції. Проте, вона може бути дозволена у випадках, передбачених законодавством, після відповідного дослідження та оцінки Антимонопольним комітетом України.

Отже, аналізуючи цей Закон у цілому, треба відмітити, що він певною мірою уособлює керівні принципи та рамкові положення, які діють у європейському праві державної допомоги. Підтвердженням цього можуть слугувати принципи: допустимої й недопустимої допомоги, публічності та прозорості процедури надання допомоги, повернення незаконної допомоги, чіткої визначеності видів допомоги тощо. Зупинимося на цих аспектах детальніше.

Принципи допустимої й недопустимої допомоги. Кальковані зі ст. 107 Договору про функціонування Європейського Союзу(10) (далі – ДФЄС) у новий Закон. Так, ст. 2 Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» регламентує, що «державна допомога» є недопустимою для конкуренції, якщо інше не встановлено цим документом. Перелік винятків визначено в ст. 5 Закону: «Державна допомога є допустимою, якщо надається з метою забезпечення споживачів соціально важливими товарами, за умови, що така допомога не є дискримінаційною стосовно місця походження товарів; відшкодування шкоди особам, постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру». Стаття 6 зазначеного Закону зазначає, що державна допомога може бути визнана допустимою, якщо надається для таких цілей: сприяння соціально-економічному розвитку регіонів, рівень життя у яких є низьким або рівень безробіття є високим; виконання загальнодержавних програм розвитку або розв’язання соціальних та економічних проблем загальнонаціонального характеру; сприяння окремим видам господарської діяльності або суб’єктам господарювання в окремих економічних зонах за умови, що це не суперечить міжнародним договорам України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; підтримки та збереження національної культурної спадщини, якщо вплив такої державної допомоги на конкуренцію є неістотним. Рішення про визнання державної допомоги допустимою приймає уповноважений орган.

Принцип прозорості схем державної допомоги та публічності інформації. Він забезпечується контролем державної допомоги для ефективного використання коштів, передбаченого цілями конкретної схеми допомоги та зменшення втрат у результаті неправомірного використання. Принцип прозорості щодо надання допомоги є одним із ключових компонентів модернізації національного законодавства. Прозорість сприяє підвищенню відповідальності та дозволяє громадськості бути краще проінформованою стосовно державної політики; дотриманню процедури, знижує невизначеність і дозволяє суб’єктам господарювання перевірити законність допомоги, наданої конкурентам; рівним умовам гри держав і компаній на внутрішньому ринку, що є ще більш важливим у нинішніх економічних умовах. Проінформоване на достатньому рівні суспільство допомагає створити кращий діалог між громадянами й державними чиновниками та дозволяє приймати оптимальні політичні рішення. До того даний принцип полегшує дотримання законодавчої процедури вищими й місцевими органами влади через поліпшення обізнаності про схеми допомоги, що надається на різних рівнях, отже, забезпечує більш ефективний контроль і подальшу діяльність на національному та місцевому рівнях. Нарешті, підвищення прозорості дає можливість зменшити зобов’язання з подання доповідей та адміністративного навантаження, пов’язаного зі звітністю(11).

Принцип публічності інформації. Являє собою забезпечення доступу громадськості до інформації щодо надання та використання державної допомоги. Так, наприклад, сайт Антимонопольного комітету України має розділ «Діяльність у сфері державних закупівель», де висвітлено інформацію про рішення щодо оскарження процедур державних закупівель, зведені відомості про рішення органів АМК України стосовно визнання вчинення суб’єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів) тощо. Інформація є відкритою для громадськості, її можна використовувати на безоплатній основі. Ці принципи визначені в розділі 8 Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання», який присвячений проведенню моніторингу державної допомоги. У ст. 16 зазначеного Закону «Реєстр державної допомоги та звітність» регламентовано порядок складання та ведення реєстру, у якому можна побачити дані про нову державну допомогу, що набрала чинності протягом звітного року, у тому числі й ту, надавачі якої підлягають звільненню від обов’язку повідомлення про нову державну допомогу. Положенням статті встановлюється обов’язок як надавачів, так і отримувачів допомоги надавати повну й достовірну інформацію про чинну державну допомогу. Реєстр державної допомоги є відкритим, а доступ до нього є безоплатним для всіх користувачів, і зацікавлені особи мають право оскаржити рішення уповноваженого органу (ст. 17 Закону). Однак зазначені норми статей набирають чинності через три роки, тому й ознайомитися з реєстром державної допомоги можна тільки в зазначений період.

Принцип незалежності контролюючих органів. Регулювання й контроль за наданням державної допомоги та поверненням незаконної допомоги має здійснюватися незалежною установою за чіткими та прозорими процедурами. Відповідно до Закону цими повноваженнями наділений АМК України. Одразу з моменту опублікування акту набирають чинності норми стосовно повноважень щодо визначення порядку розгляду справ про «державну допомогу», проведення її моніторингу, методики формування карти регіонального розподілу такої допомоги, підготовки та оприлюднення офіційної звітності України в сфері державної допомоги тощо. Утім положення щодо прийняття рішень про тимчасове припинення надання незаконної державної допомоги, її повернення набудуть чинності також через три роки.

Принцип чіткої визначеності форм допомоги. Надає можливість запобігти подальшому виникненню нових схем державної допомоги зі спеціальним режимом, надаючи «спеціальні» привілеї суб’єктам господарювання на окремих умовах. Так ст. 4 Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» надає вичерпний перелік форм державної допомоги, яка може реалізовуватися, а саме: субсидії, гранти, дотації, податкові пільги, списання боргів, надання гарантій, кредитів тощо.

Підсумовуючи зазначимо, що державною допомогою є підтримка у будь-якій формі суб’єктів господарювання за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів, що спотворює або загрожує спотворенням економічної конкуренції, за рахунок впливу на торгівлю чи іншу діяльність суб’єкта господарювання або його становище, створюючи переваги для виробництва окремих видів товарів чи провадження окремих видів господарської діяльності.

В Україні триває потужний процес формування та запровадження нормативної бази моніторингу та контролю державної допомоги. Прийнято базовий Закон у цій сфері, розроблено декілька підзаконних нормативно-правових актів, які детально регламентують такий процес. Проте, прийняття Закону є першим етапом на шляху формування якісної системи. На даний момент, до набрання чинності Законом, мають бути розроблені нормативно-правові акти про критерії допустимості для економічної конкуренції державної допомоги та порядку повернення незаконної державної допомоги, ін.

В рамках системи ЄС контроль за державною допомогою є необхідною гарантією збереження ефективної конкуренції та вільної торгівлі на спільному ринку. Концепція державної допомоги носить об’єктивний характер і не залежить від форми або намірів держави, що надає таку допомогу. Законодавство ЄС, зокрема частина 1 статті 107 Договору, містить основні критерії визначення самого поняття державної допомоги(12). Так у статті 107(1) «Договору про функціонування Європейського Союзу» (далі – ДФЄС) передбачені загальні основи функціонування системи державної допомоги в ЄС. Вона містить такі положення: «Якщо в Договорах не обумовлено інше, допомога, яку в будь-якій формі надає держава-член або яку надано за рахунок державних ресурсів, що спотворює або загрожує спотворити конкуренцію, надаючи переваги певним суб’єктам господарювання або виробництву певних товарів, є несумісною із внутрішнім ринком тією мірою, якою вона впливає на торгівлю між державами-членами». Це основна заборона надання державної допомоги, згідно з якою встановлення факту надання та отримання державної допомоги встановлюються шляхом проведення шести тестів.

Зокрема:

• Тест 1. До відповідного заходу не застосовується початкова фраза статті 107 (1): «Якщо в Договорах не обумовлено інакше...»
• Тест 2. Захід реалізується державою або надається за рахунок державних ресурсів.
• Тест 3. Він створює переваги за принципом вибірковості
• Тест 4. Отримувачем відповідної переваги (у загальному) є «суб’єкт господарювання».
• Тест 5. Захід реально або потенційно спотворює конкуренцію.
• Тест 6. Він впливає на торгівлю(13).

Будь-який захід, що не відповідає вказаним шести умовам, не вважається державною допомогою. Положення ДФЄС не містять визначення терміну «допомога» або більш вживаного терміну «державна допомога». У практиці Європейської Комісії та Європейського Суду справедливості спостерігається динамічний підхід до тлумачення поняття «допомоги». Зокрема, у прецедентному праві визнається, що тлумачення цього поняття відсутнє і присутність елементів допомоги визначається на основі впливу відповідного заходу на конкуренцію та торгівлю, а також міри, до якої він створює переваги для обраних фірм або галузей. Крім того, Європейська Комісія обґрунтовує відсутність визначення тим, що запровадження будь-якого визначення могло б створити або створило б для держав-членів можливість його обходу шляхом прийняття галузевих або економічних політик(14).

Тест 1. Заходи, виключення для яких передбачені Договором про функціонування Європейського Союзу. Зазначений тест передбачає перевірку заходу державної допомоги на предмет виключення із загального правила. У статті 107(1) ДФЄС зазначено: «якщо в Договорі не обумовлено інше»(15). А отже, вона застосовується з урахуванням інших положень Договору, які мають переважну силу. На практиці це дозволяє застосовувати різні правила в різних сферах спільної аграрної, рибогосподарської та транспортної політики. Цим також пояснюється, чому питаннями державної допомоги у деяких галузях займаються спеціалізовані Генеральні директорати Європейської Комісії, у той час як регулювання державної допомоги в решті галузей здійснюється Генеральним директоратом із питань конкуренції. Наприклад, у сільському господарстві на сьогоднішній день, правила надання державної допомоги ґрунтуються на трьох окремих принципах: вони мають відповідати загальним принципам антимонопольної політики; вони мають ґрунтуватися на спільній аграрній політиці та спільній політиці розвитку сільських територій ЄС і відповідати таким політикам; вони повинні враховувати міжнародні зобов’язання ЄС. Необхідно зазначити, що винятки для сільського господарства встановлюються виключно для державної допомоги на виробництво аграрної сировини та не розповсюджується на галузь переробки сільськогосподарської продукції(16).

Тобто за допомогою цього тесту встановлюється наявність або відсутність обмежень для заходу з надання державної допомоги. Закон України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» також містить перелік виключень, які дозволяють надавати державну допомогу.

 

Тест 2. За рахунок ресурсів держави. Метою зазначеного тесту є надання державної допомоги за рахунок ресурсів держави. Критерієм існування державної допомоги є пряме чи непряме залучення ресурсів держави та можливість «інкримінування» відповідним заходам «використання ресурсів держави», передбачене статтею 107 (1) ДФЄС[79]. Пряме або опосередковане надання переваги за рахунок державних ресурсів і причетність держави до реалізації відповідного заходу — дві окремі умови існування державної допомоги, які мають бути одночасно дотримані. Однак вони часто розглядаються разом у ході оцінки заходу відповідно до положень статті 107(1) ДФЄС, оскільки вони обидві стосуються державного походження відповідного заходу.

Поняття «держава» є дуже широким і включає як безпосередньо сам уряд, так і решту державних органів — Міністерства, регіональні органи, міські адміністрації та інші державні установи. Це поняття також розповсюджується на державні підприємства та інших суб’єктів господарювання (у тому числі приватних), які діють від імені держави або мають повноваження, надані державними установами(17).

У випадках, коли державний орган надає перевагу отримувачу, такий захід за своєю суттю передбачає причетність держави, навіть якщо відповідний державний орган є юридично автономним від інших органів влади. Таке саме правило застосовується, якщо державний орган призначає приватну або державну установу для реалізації заходу, що передбачає надання переваги. Відповідно до судової практики ЄС слід зауважити, що законодавство Союзу не може дозволити, щоб правила про надання державної допомоги можна було обійти шляхом створення автономних установ, відповідальних за надання допомоги(18). Причетність держави складніше виявити, якщо пільга надається через державні підприємства(19). У таких випадках необхідно визначити, чи державні органи якимось чином брали участь у процесі затвердження заходу(20). Той факт, що захід реалізується державним підприємством, сам по собі не означає причетність держави до такого заходу(21). Однак очевидним є те, що в певних випадках державні органи спеціально підштовхують державне підприємство до реалізації певного заходу. Внаслідок того, що держава та державні підприємства тісно пов’язані між собою, існує серйозний ризик надання державної допомоги за посередництвом таких підприємств у непрозорий спосіб і з порушенням правил надання державної допомоги(22).

Що стосується державних ресурсів, то згідно зі статтею 107 (1) ДФЄС, лише допомога, яку надано прямо або опосередковано за рахунок державних ресурсів, може вважатися державною допомогою. Державні ресурси включають усі ресурси державного сектора, у тому числі окремих утворень у складі держави (децентралізованих, федеральних, регіональних та інших) та, у відповідних випадках, ресурси приватних суб’єктів. Автономність суб’єкта державного сектора не має жодного значення. Так кошти, які надаються національним банком країни-члена певній кредитній установі, підпадають під визначення державної допомоги.

Відштовхуючись від європейської практики та прецедентного права, поняття «ресурси» може тлумачитись досить широко. Наприклад, суди ЄС винесли його за межі звичайних витрат державних коштів і поширили на випадки, коли: втрачаються доходи, які за інших обставин могли б бути отримані державою; держава бере на себе чітке зобов’язання надати доступ до державних ресурсів у майбутньому; доходи не надходять до державного бюджету, проте держава виносить рішення про сплату внесків та здійснює контроль за їх збором і витрачанням; заходи створюють значний ризик додаткового навантаження на державний бюджет у майбутньому(23).

Окрім цього, державною допомогою можуть бути також фінансові ресурси приватних суб’єктів господарювання, підконтрольних державі. Наприклад, Справа Italy v. Commission (1974) стосувалася заходів у формі зменшення на 33% внесків до фонду допомоги багатодітним сім’ям для текстильної галузі. Італія у своїй позовній заяві посилалася на те, що збитки фонду соціального страхування були компенсовані за рахунок коштів іншого фонду допомоги у зв’язку з безробіттям, що фінансується приватним сектором(24). Таким чином, відбулося дві дублюючих операції, а отже, згадане зменшення не вважалося державною допомогою згідно зі статтею 107 ДФЄС. Суд відхилив позов, аргументуючи своє рішення тим, що внески до фонду були обов’язковими за законом і перераховані замість них кошти «повинні вважатися державними ресурсами у значенні статті 107 ДФЄС, навіть, якщо вони надаються установами, відмінними від державних органів влади»(25).

Таким чином, можна побачити, що ресурси держави можуть тлумачитися дуже широко. В українських реаліях, із метою уникнення багатьох спорів у майбутньому, варто враховувати зазначений досвід при розробленні порядку визначення заходу підтримки як державної допомоги.

Тест 3. Надання вибіркових переваг. Даний тест проводиться з метою встановлення чи надання переваги отримувачу державної допомоги. Загальна заборона державної допомоги за статтею 107 (1) ДФЄС стосується допомоги, яка «надає переваги певним суб’єктам господарювання або виробництву певних товарів». Отже, не всі заходи, які сприяють суб’єктам господарювання, відповідають критеріям допомоги, а тільки ті, що вибірково надають переваги окремим суб’єктам господарювання, або категоріям суб’єктів господарювання, чи окремим галузям економіки(26). Таким чином, допомога повинна становити перевагу, яка надається на вибірковій, а не на загальній основі.

Заходи загального застосування, що не надають переваг лише окремим суб’єктам господарювання або окремим товарам, не підпадають під дію статті 107(1) ДФЄС. Однак прецедентне право чітко визначає, що навіть випадки втручання, які, на перший погляд, стосуються всіх суб’єктів господарювання загалом, можуть мати певною мірою вибірковий характер і, відповідно, у такому випадку розглядаються як заходи, спрямовані на сприяння окремим суб’єктам господарювання або виробництву окремих товарів(27). Ані велика кількість суб’єктів господарювання, яким надається допомога (навіть якщо йдеться про всіх суб’єктів господарювання певної галузі), ані різноманіття й масштаби галузей, у яких вони працюють, не можуть бути підставою для визначення того, що захід державної допомоги є загальним заходом економічної політики, якщо вигоди від такого заходу отримують не всі галузі економіки.

Як бачимо, державною допомогою вважаються не усі заходи, які надають переваги суб’єктам господарювання, а лише ті, що надають переваги на вибірковій основі (іноді такі переваги називають «спеціальними») певним суб’єктам господарювання, категоріям суб’єктів господарювання або певним галузям економіки. Так, привілеї, які держава-член надає усім суб’єктам господарювання, є загальним заходом, а не державною допомогою, оскільки вони не «надають переваги певним суб’єктам господарювання або виробництву певних товарів». Ця умова є важливою з декількох причин.

По-перше, завдяки їй державною допомогою не вважаються загальні податкові пільги, загальне зменшення розміру внесків у фонди соціального страхування, а також більшість видів ініціатив, спрямованих на стимулювання зайнятості, покращення інвестиційного клімату та бізнес-середовища.

Цілком зрозуміло, що заходи загального характеру в рамках економічної політики (такі, як кредитування на пільгових умовах, зменшення відсоткових ставок, зменшення загального податкового навантаження (наприклад, ставки податку на прибуток підприємств), які стосуються усіх суб’єктів господарювання, не є державною допомогою.

По-друге, стаття 107 (1) ДФЄС передбачає наявність преференцій у порівнянні з аналогічними компаніями у тій самій державі-члені(28).

Незважаючи на широку і дещо суперечливу судову практику в цьому питанні, у деяких випадках застосування тесту на вибірковість може бути проблематичним. Це пов’язано з тим, що не кожен захід, який надає переваги одним суб’єктам над іншими, може вважатися вибірковим у контексті положень даної статті. Зокрема, виходячи з практики європейських судів, можна стверджувати, що диференціальні заходи (тобто заходи, які по-різному застосовуються до суб’єктів господарювання) можуть не належати до державної допомоги за критерієм вибірковості у випадках, коли: суб’єкти, які отримують переваги, не повністю співставні з визначеною групою суб’єктів, які не отримують переваг; різне ставлення виправдовується характером та порядком застосування відповідної системи(29).

Таким чином, застосування цього тесту передбачає визначення вибірковості заходу підтримки. Виходячи із положень національного законодавства про державну допомогу, тест вибірковості слід проводити стосовно надання переваг виробництву окремим видам товарів чи провадження окремих видів господарської діяльності.

Тест. 4 Отримувачем відповідної переваги (у загальному) є «суб’єкт господарювання». Зазначений тест передбачає здійснення аналізу стосовно встановлення факту, що державна допомога надається суб’єкту господарювання. Державна допомога може існувати лише в тих випадках, коли захід із надання підтримки спрямований на «суб’єкта господарювання», який здійснює певний вид господарської діяльності. У цьому контексті цілком зрозуміло, що правила про державну допомогу застосовуються до організації, незалежно від того, чи є вона прибутковою організацією. Її статус за національним законодавством не має вирішального значення. Так організація, яка за національним законодавством є асоціацією, у контексті статті 107 (1) може вважатися суб’єктом господарювання. Те саме стосується організацій, які формально є частиною державної адміністрації. Можливість застосування державної допомоги не залежить від правового статусу організації або механізму її фінансування.

Правила про надання державної допомоги застосовуються незалежно від того, чи є організація неприбутковою, чи надає вона свої послуги кінцевим споживачам або клієнтам на безоплатній основі. Організація, яка здійснює як господарську, так і негосподарську діяльність, вважається суб’єктом господарювання тільки за операціями, які здійснюються нею в розрізі господарської діяльності.

Прецедентним правом ЄС чітко встановлено, що положення статті 107 ДФЄС не застосовуються, коли держава діє «у рамках реалізації повноважень держави» та коли державні установи діють «у якості державних органів влади». Вважається, що установа діє в рамках реалізації повноважень держави, коли відповідна діяльність спрямована на виконання завдання, яке є однією з істотних функцій держави або за своїм характером пов’язана з такими функціями, їх цілями та правилами, які до них застосовуються(30). Окрім випадків, коли відповідна держава-член приймає рішення про перехід на ринкові механізми, діяльність, яка за своєю природою є прерогативою державних органів влади і здійснюється державою, не є господарською діяльністю. Якщо державна установа здійснює господарську діяльність, яка може бути відокремлена від державних повноважень, по відношенню до такої діяльності відповідна установа вважається суб’єктом господарювання. І навпаки, якщо згадана господарська діяльність не може бути відокремлена від державних повноважень, то уся діяльність, яка здійснюється відповідною установою, вважається такою, що пов’язана з виконанням державних повноважень, а відтак, установа жодним чином не підпадає під визначення суб’єкта господарювання. На основі цього тесту визначається, що державна допомога надається саме суб’єкту господарювання

Тест 5. Вплив на конкуренцію(31). Даний тест передбачає визначення обсягу впливу державної допомоги на конкуренцію. Державна допомога контролюється та, за необхідності, забороняється, щоб уникнути неналежного фактичного або потенційного спотворення конкуренції. Слід зазначити, що заходи, які надаються державою, вважаються такими, що спотворюють конкуренцію або становлять загрозу для неї, коли вони покращують конкурентну позицію їх отримувача у порівнянні з іншими суб’єктами господарювання, які є його конкурентами. Заходи визнаються державною допомогою не за їх призначенням чи метою, а за їхнім ефектом.

Окрім цього, згідно зі статтею 107 (1) ДФЄС часто існує презумпція впливу державної допомоги на конкуренцію. Саме такою була позиція Генерального прокурора Капоторті у Справі «Philip Morris». Однак, у зазначеній справі Суд не визнав державну допомогу такою, що привела до автоматичного спотворення конкуренції(32). У справі Germany v. Commission (1987) Суд постановив, що у випадках, коли йдеться про програму державної допомоги, Комісія може обмежуватися вивченням характеристик відповідної програми, щоб визначити, на основі значних сум або ставок допомоги, характеру інвестицій, для здійснення яких вона надається, або інших умов програми, чи надає така програма її реципієнтам істотні переваги у порівнянні з їхніми конкурентами та, зокрема, чи можуть отримати переваги від такої програми суб’єкти господарювання, які беруть участь у торгівлі між державами-членами(33). Таким чином, на основі вищевикладеного, можна зробити висновок, що надання державної допомоги не завжди автоматично спотворює конкуренцію, для цього потрібен аналіз такої допомоги, але при цьому не вимагається повне дослідження ринку, а лише його частини.

Тест 6. Вплив на торгівлю. За допомогою цього тесту визначається фактичний вплив на торгівлю. Згідно зі статтею 107(1) ДФЄС, державна підтримка є державною допомогою, якщо вона «впливає на торгівлю між державами-членами». У цьому відношенні значення має не фактичний вплив на торгівлю між державами-членами, а лише негативні наслідки для торгівлі відповідно до надання такої допомоги(34).

Зокрема, суди ЄС вирішили так: «Коли фінансова допомога держави-члена зміцнює позицію суб’єкта господарювання в порівнянні з його конкурентами на внутрішньому ринку ЄС, останні вважаються такими, що зазнають негативного впливу внаслідок надання державної допомоги»(35). Слід зазначити, що у національному законодавстві на сьогодні вплив на торгівлю як ознаку державної допомоги не визначено.

Статті 108 та 109 Договору надають повноваження Європейській Комісії вирішувати «що є допомога» для кожного випадку. Додаткові законодавчі акти, рамкові угоди, повідомлення, виключення, настанови, регламенти формують підґрунтя для регулювання діяльності у сфері державної допомоги. Розуміння поняття було сформовано в практиці Європейській Комісії та Європейського Суду. Їх рішення містять детальні роз’яснення правової концепції державної допомоги, кожного з елементів дефініції: вирішальним фактором є не форма, яку приймає втручання (з боку держави) і звичайно не правова природа або мета, яку воно переслідує, а результат, до якого вона веде. Має бути відповідність всім наступним чотирьом критеріям:

1. Залучення державних ресурсів. Допомога надається державою або за рахунок державних коштів (центральною, регіональною та місцевою владою або недержавними установами, які використовують передані у їх розпорядження ресурси), тобто такі операції безпосередньо чи опосередковано відображаються на державному бюджеті.
2. Утворення економічної переваги. Допомога утворює переваги окремим підприємствам або виробництву певних товарів. Поняття «пільги чи інші переваги» не повною мірою кореспондується з поняттям «державна допомога». Їх виникнення може бути не пов’язаним із використанням ресурсів, підконтрольних державі. Тому необхідне доведення безпосереднього зв’язку між появою пільг та діями органів державної влади. Також, встановлення наявності переваг вимагає порівняння ситуації, яка б існувала за нормальних ринкових умов при відсутності державного втручання, та ситуації у випадку урядового заходу.
3. Селективність. Допомога є селективним заходом і впливає на баланс між окремими фірмами та їх конкурентами. Саме цей критерій відрізняє державну допомогу від так званих «загальних заходів» (а саме заходів, які застосовуються до всіх підприємств у всіх секторах економіки в державі, наприклад, загальнонаціональних заходів фіскального характеру).
4. Вплив на конкуренцію та торгівлю. Допомога повинна мати потенційний вплив на конкуренцію та торгівлю між державами-членами. Вважається достатнім доведення, що одержувач працює на ринку, в якому відбувається торгівля між державами-членами(36). 

Правило несумісності державної допомоги зі спільним ринком не означає повномасштабної заборони. Як зазначає Л. Бєгунський «приймаючи рішення про те, чи підпадає та чи інша державна допомога під дію заборони, Європейська Комісія розглядає три категорії допомоги – горизонтальну (міжгалузеву), регіональну та галузеву – і використовує різні підходи до цих категорій»(37). При цьому, у відповідних методологічних документах ЄС(38) умовний поділ допомоги на горизонтальну, регіональну (як специфічну складову горизонтальної) та галузеву обумовлений цілями втручання.

Горизонтальна допомога: міжгалузеві правила, які спрямовані на вирішення проблем будь-якої галузі чи регіону.

Регіональна допомога надається з метою сприяння розвитку регіонів із надзвичайно низьким рівнем життя чи високим рівнем безробіття, тобто які знаходяться в несприятливому становищі в порівнянні з середнім національним рівнем.

Галузева допомога спрямовується для подолання проблем конкретної галузі з урахуванням специфіки її функціонування. Загальні правила регулювання державної допомоги не застосовуються або застосовуються тільки в обмеженій мірі в сільському господарстві, лісовому господарстві, рибальстві, аквакультурі та на транспорті.

За останній час, для подолання системної економічної кризи в національній економіці, одним із основних завдань для держави є встановлення умов та всебічної підтримки для розвитку суб’єктів господарської діяльності. Як свідчить сучасний світовий досвід, досягнення міцного конкурентоспроможного стану економіки неможливо без забезпечення раціонального балансу між державним втручанням в економічні процеси і саморегуляцією внутрішнього ринку.

Слабка неефективна держава неспроможна забезпечити прийняття стратегічних рішень із урахуванням усіх можливих політичних, соціальних, економічних та інших наслідків, що у свою чергу уповільнює процес формування ринку, призводить до згортання активної діяльності в соціальній сфері, спричиняє гальмування людського розвитку, стає небезпечною і для суспільства, і для підприємців.

Державний вплив в економічні процеси здійснювався і здійснюється в даний час у всіх країнах світу, у тому числі й розвинутих. Не може бути створена ефективна ринкова економіка без активної регулюючої ролі держави(39).

Тенденція посилення державного впливу на економічні процеси, що намітилися з початку ХХ ст., виражається як у прямому посиленні публічно-правових засад у правовому регулюванні господарської діяльності, так і в удосконаленні правового забезпечення використання економічних інструментів(40).

На нашу думку, саме міжнародні договори і, особливо Угода про асоціацію між Україною та ЄС, стали основною рушійною силою на шляху побудови системи надання «державної допомоги» суб’єктам господарювання. Застосування досвіду європейських партнерів та положень законодавства країн-учасниць ЄС дозволить створити європейську систему моніторингу й контролю за наданням державної допомоги суб’єктам господарювання, що, у свою чергу, позитивно вплине на розвиток економічної конкуренції в Україні. З огляду на європейський досвід вважаємо за потрібне рекомендувати представникам Уповноваженого органу – Антимонопольного комітету України при кваліфікації заходів підтримки, що надаються суб’єктам господарювання, як державної допомоги визначати, що:
- підтримка надається за рахунок коштів держави або органів місцевого самоврядування;
- реципієнтом є суб’єкт господарювання;
- сфера надання підтримки є пріоритетною для економічного і соціального розвитку (цільове та галузеве спрямування державної допомоги);
- надання підтримки забезпечує перевагу суб’єкта господарювання;
- внаслідок такої переваги може бути обмежена конкуренція на ринку;
- отримання підтримки суб’єктом господарювання впливає чи може вплинути на торгівлю чи іншу діяльність суб’єкта господарювання-конкурента або його становище на ринку.

Крім того, в чинному законодавстві мають бути визначені межі підтримки суб’єктів господарювання з боку держави, дотримання яких, не вимагає дозволу з боку антимонопольних органів. При цьому, це не звільняє надавачів державної допомоги від обов’язку повідомляти Уповноважений орган про її надання.

Гарантію захисту державою економічної конкуренції закріплено в статті 42 Конституції України, що підкреслює важливість цього принципу ринкової економіки для функціонування української держави.

Свою реалізацію ця гарантія дістала у державній конкурентній політиці. Обґрунтована та належна державна допомога є допустимим, а в окремих випадках (наприклад, в кризовий період) необхідним інструментом державного регулювання для досягнення загальнонаціональних цілей. Разом із тим, неконтрольованість та непропорційність державної допомоги, як правило, нівелюють позитивні наслідки: підтримка неефективних компаній фактично відбувається за рахунок більш ефективних, що у середньо- та довгостроковій перспективі веде до втрати конкурентоспроможності країни. Поява будь-яких переваг у суб’єктів господарювання на ринку не в результаті реалізації власної стратегії розвитку суперечить цілям сучасної ринкової економіки. Відбувається спотворення конкуренції, яка сьогодні означає не лише жорстке суперництво, а «цивілізоване змагання на основі дотримання встановлених «правил гри»(41).

Державне регулювання в сфері конкуренції є напрямом державної політики, спрямованим на вдосконалення правового регулювання господарських й адміністративних відносин між органами державної влади та суб’єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб’єктів господарювання в конкуренції та усунення перешкод у розвитку добросовісного конкурентного змагання(42).

По-перше, розвиток національної економіки до ринкового рівня повинен супроводжуватися поступовим впровадженням у всі сфери діяльності держави елементів регулювання, які базуються на відносинах контролю між взаємодіючими суб’єктами. Це означає, що для запровадження ефективної системи надання та використання державної допомоги необхідне запровадження конкурентного контролю в цій сфері. Вітчизняні, іноземні спеціалісти(43) та представники АМК України(44) неодноразово наголошували на необхідності забезпечення контролю за державною допомогою для захисту економічної конкуренції.

Створення та запровадження дієвої та прозорої системи контролю за наданням та використанням державної допомоги слугуватиме системою стримувань та противаг для напрямів державної політики, у рамках яких надається державна допомога, і таким чином забезпечуватиме комплексний підхід до розвитку економіки. Крім цього, відсутність належного контролю за виділенням та використанням державної допомоги призводить до того, що бюджетні кошти часто використовуються неефективно(45). Тому, вважаємо, що за допомогою контролю в зазначеній сфері будуть ефективно використовуватися державні ресурси, вплив від такої діяльності держави на конкуренцію та на суб’єктів господарювання, які працюють на ринку разом із отримувачем допомоги, буде мінімальний.

Державний контроль у сфері економічної конкуренції здійснюється антимонопольними органами в різних формах і напрямках. Особливості реалізації контрольних функцій Антимонопольного комітету України найбільш яскраво проявляються при розподілі контролю на попередній, поточний (оперативний) та наступний(46). При контролі за наданням та використанням державної допомоги відбувається аналогічний розподіл.

Основне місце серед вказаних функцій займає попередній контроль за наданням державної допомоги суб‘єктам господарювання, доцільність застосування якого в цій сфері не викликає сумнівів. Основною формою такого контролю виступає розгляд повідомлень та прийняття за його результатами рішень про допустимість для конкуренції державної допомоги суб‘єктам господарювання, а також погодження схем надання державної допомоги органами влади і управління. Метою є попередження і захист суб'єктів господарювання й органів державної влади, органів місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю від здійснення дій і ухвалення рішень, які можуть заподіяти шкоду економічній конкуренції.

Концепція попереднього конкурентного контролю має значну перевагу: вона дозволяє попередити спотворення конкуренції та інші негативні наслідки «антиконкурентної» державної допомоги, а також зберегти державні ресурси та раціоналізувати державне втручання в економіку. Варто відзначити, що специфікою реалізації контрольної функції антимонопольних органів при здійсненні державного регулювання державної допомоги полягає в тому, що контролю підлягають не тільки рішення органів влади, місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю щодо використання ресурсів державного і місцевого бюджету, а й взагалі всі рішення, зокрема проекти регуляторних та індивідуальних актів, прийняття яких може вплинути на конкуренцію(47).

Попередній контроль за дотриманням вимог конкурентного законодавства при прийнятті рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління і контролю здійснюється шляхом погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень, які можуть призвести до обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках. Зазначимо, що контроль за дотриманням вимог конкурентного законодавства при прийнятті рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління і контролю є за своїм змістом надвідомчим. Відповідна діяльність здійснюється на підставі ст. 20 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», та Положення про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень органів державної влади, органів адміністративно-господарського управління і контролю, органів місцевого самоврядування щодо демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання(48).

Зокрема, підлягають погодженню:
- затвердження концепцій комплексних програм стосовно розвитку галузей, регіонів, окремих секторів економіки;
- затвердження галузевих та регіональних програм ринкових перетворень, демонополізації економіки, підтримки підприємництва, залучення іноземних інвестицій, місцевих програм приватизації тощо;
- визначення та уточнення функцій і повноважень асоціацій, концернів, об’єднань підприємств, місцевих органів виконавчої влади щодо суб’єктів господарювання, ін.

Таким чином, незважаючи на те, що контроль державної допомоги є новим напрямом діяльності антимонопольних органів, проте, методологічна основа контролю і регулювання в суміжній сфері державного регулювання реалізується антимонопольними органами більше двадцяти років(49).

Слід звернути увагу на Європейський досвід здійснення попереднього контролю в сфері державної допомоги. Країни-члени ЄС, за загальним правилом, не можуть приступати до реалізації програм державної допомоги до їх затвердження Європейською комісією (принцип “standstill”). Крім цього, важливим є розгляд кожного окремого випадку індивідуальної допомоги (ad hoc) та допомоги за схемами (case-by-case control), що значно зменшує можливість залишення деяких проектів поза контролем та, відповідно, зменшує обсяг допомоги, який може спотворити конкуренцію(50).

В Україні контроль за наданням державної допомоги суб’єктам господарювання здійснюється за прикладом Європейського Союзу. Підкреслюємо, що попередній конкурентний контроль за наданням державної допомоги здійснюється саме стосовно «нової державної допомоги» шляхом надання повідомлення, у так званий «заявний» спосіб. Як зазначалося вище попередній контроль — це контроль, який здійснюється на початку реалізації того чи іншого проекту, до приведення акту до виконання. Відповідно до п.13 ч.1 ст.1 Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» повідомлення про «нову державну допомогу» – інформація про нові програми державної допомоги або індивідуальну державну допомогу, що подається до Уповноваженого органу для прийняття ним рішення про допустимість державної допомоги для конкуренції. Якщо після надання нової державної допомоги, Уповноважений орган визнає її недопустимою для конкуренції, то така допомога повинна бути повернута в повному обсязі її отримувачем.

Важливим і одночасно новим засобом державного регулювання в сфері конкуренції є моніторинг державної допомоги. Варто відзначити, що більшість дослідників розглядають моніторинг як частину контрольної діяльності органів державного регулювання або як елемент, інформаційну основу державного регулювання. І незважаючи на те, що цей засіб державного регулювання набув свого законодавчого втілення лише в Законі України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» вважаємо, що моніторинг державної допомоги – систематичне збирання та проведення аналізу інформації про державну допомогу з метою здійснення контролю за дотриманням вимог чинного законодавства та рішень Уповноваженого органу з питань державної допомоги, а також підготовка та подання звітності про державну допомогу, інформування громадськості про надання і використання державної допомоги та соціально-економічний ефект від її надання.

Варто відзначити, що і законодавець і правозастосовні органи України нівелюють або не визнають за моніторингом дуже важливої функції інформування громадськості та «зворотнього зв’язку між громадянами та державою» щодо ефективності використання коштів державного і місцевого бюджетів, зокрема і як державної допомоги.

Моніторинг, переважно, трактують і як систематичне збирання та обробку інформації, що може бути використана для покращення процесу прийняття рішення, а також, опосередковано, для інформування громадськості та як інструмент зворотного зв’язку з метою здійснення проектів, оцінки програм чи вироблення політики. Кожний товарний ринок постійно змінюється під впливом різних факторів, у тому числі державної допомоги та шляхів її використання. Однак, як саморегулюючий механізм ринок вимагає максимального уникнення, втручання з боку держави. Саме тому пасивна форма контролю, до якої відносять моніторинг, і яка характеризується відслідковуванням ситуації та аналізом впливу прийнятих управлінських рішень на суспільні відносини(51), є необхідною для здійснення належного державного управління в цій сфері. З іншого боку, одержання повної інформації дозволяє органам державної влади сформувати системне та адекватне уявлення про стан економіки та окремих її елементів, явищ.

Здійснення моніторингу державної допомоги проводиться на основі Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» та «Порядку проведення моніторингу державної допомоги суб’єктам господарювання»(52). Так, відповідно до зазначеного Закону моніторинг державної допомоги визначений як збирання та проведення аналізу інформації про державну допомогу з метою здійснення контролю за дотриманням вимог цього Закону та рішень Уповноваженого органу з питань державної допомоги, визначеного цим Законом, а також підготовка та подання звітності про державну допомогу. Метою проведення моніторингу державної допомоги є здійснення контролю за дотриманням вимог вищезазначеного Закону та рішень Антимонопольного комітету України, а також підготовка та подання звітності про державну допомогу, забезпечення прозорості надання суб’єктам господарювання державної допомоги, інформування всіх зацікавлених осіб про державну допомогу, забезпечення ефективності функціонування системи державної допомоги в Україні, захисту та розвитку конкуренції.

Моніторинг державної допомоги здійснюється Уповноваженим органом. Інформація про державну допомогу суб’єктам господарювання надається надавачами шляхом щорічного надання інформації про надану державну допомогу, про державну допомогу, надавачі якої згідно із Законом звільнені від обов’язку повідомлення про неї як про нову державну допомогу, а також інформації про незначну державну допомогу. Уповноважений орган здійснює постійний аналіз проектів нормативно-правових актів, що надходять на опрацювання, а також тих, інформація про які є у вільному доступі, чинних нормативно-правових актів на предмет наявності в них будь-яких заходів підтримки в будь-якій формі суб’єктів господарювання за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів.

Проведення моніторингу державної допомоги має велике значення при зборі інформації про схеми державної допомоги для впорядкування їх в одній системі. На даний момент повноцінно моніторинг державної допомоги не здійснюється, оскільки не набув чинності Закон України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» у цій частині та не створено реєстру. Антимонопольний комітет України здійснює аналіз інформації, яку надають органи державної влади, та надає відповідні консультації з цього питання.

Варто зазначити про особливе значення нового повноваження АМК України щодо введення реєстру державної допомоги, який буде створений на момент набрання чинності законодавства про державну допомогу. Метою введення такого реєстру в ЄС є забезпечення всіх зацікавлених осіб детальною та вільною для доступу (зокрема, через друковані видання та Інтернет) інформацією щодо всіх рішень у сфері державної допомоги, які приймаються Комісією(53). У такий спосіб забезпечується прозорість прийняття рішень уповноваженим органом контролю, яка є гарантією утримання цього органу від зловживань та корупції. Прозорість є важливою характеристикою прийняття рішень конкурентними органами, оскільки для ефективного планування господарської діяльності приватному сектору необхідне чітке розуміння правових обмежень(54). Функціонування та ведення реєстру АМК України здійснюється відповідно до ст.16 Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» та відповідно до «Порядку ведення та доступу до реєстру державної допомоги суб’єктам господарювання»(55).

Реєстр – єдина державна інформаційна система збору, накопичення та обробки інформації про державну допомогу суб’єктам господарювання, отриманої, зокрема, за результатами проведення моніторингу державної допомоги, на підставі інформації про чинну державну допомогу, яка подається надавачами такої допомоги, про нову державну допомогу, що набрала чинності протягом звітного року, у тому числі про ту, надавачі якої підлягають звільненню від обов’язку повідомлення про нову державну допомогу відповідно до статті 7 Закону «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів, які існували на день набуття чинності Законом. Реєстр державної допомоги складається та ведеться Уповноваженим органом і є відкритим та безоплатним для всіх користувачів.

Важливою складовою державного регулювання в сфері державної допомоги є розгляд справи про надання державної допомоги суб’єктам господарювання певному суб’єкту господарювання, що передбачає її оцінку з точки зору допустимості та належності чи недопустимості державної допомоги правилам конкуренції. Варто відзначити, що відповідний аналіз здійснюється і при попередньому та при поточному контролі, оскільки розгляд справи відбувається як на стадії розгляду повідомлення про нову державну допомогу, так і при розгляді незаконної державної допомоги, а також неналежного використання державної допомоги.

Уповноважений орган розпочинає розгляд справи про державну допомогу в разі виявлення обґрунтованих підстав для висновку про недопустимість державної допомоги для конкуренції або про проведення поглибленого аналізу допустимості державної допомоги для конкуренції за результатами:
- розгляду повідомлення про нову державну допомогу;
- проведення перевірки інформації про незаконну державну допомогу чи неналежне використання чинної державної допомоги;
- відкликання Уповноваженим органом рішення згідно з частиною десятою цієї статті.

Такий розгляд справи про державну допомогу повинен бути проведений у строк, що не перевищує шести місяців із дати прийняття рішення про початок розгляду. За результатами розгляду справи про державну допомогу Уповноважений орган приймає рішення щодо:

• визнання підтримки суб’єкта господарювання, зазначеної у повідомленні про нову державну допомогу, такою, що не є державною допомогою відповідно до цього Закону, у тому числі внаслідок внесення надавачем державної допомоги змін до умов її надання;
• допустимості нової державної допомоги для конкуренції, у тому числі внаслідок внесення
• надавачем державної допомоги змін до умов її надання;
• допустимості нової державної допомоги для конкуренції за умови виконання надавачем та отримувачами державної допомоги встановлених Уповноваженим органом зобов’язань;
  визнання нової державної допомоги недопустимою для конкуренції;
• припинення та повернення незаконної державної допомоги, визнаної недопустимою для конкуренції(56).

Підсумовуючи зазначимо наступне:

1. розробка законодавства про державну допомогу на основі норм і директив ЄС призводить до необхідності узгодження нормативної термінології чинного законодавства.
2. національне законодавство про державну допомогу не містить положення стосовно критеріїв оцінки допустимості для конкуренції державної допомоги. Враховуючи проаналізований зарубіжний досвід, варто зазначити, що в ЄС визначено такі категорії державної допомоги як: «горизонтальна», «галузева» та «регіональна» як особливий вид горизонтальної. Для кожної категорії існують різні положення стосовно критеріїв оцінки допустимості для конкуренції. Відсутність таких категорій у національному законодавстві не дозволяє визначити критерії оцінки допустимості для конкуренції державної допомоги.
3. В чинному законодавстві мають бути визначені межі підтримки суб’єктів господарювання з боку держави, дотримання яких не вимагає дозволу з боку антимонопольних органів. При цьому, це не звільняє надавачів державної допомоги від обов’язку повідомляти Уповноважений орган про її надання.
4. закріплення ознак та форм державної допомоги в Законі України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання», не повністю врегульовує питання віднесення того чи іншого заходу підтримки до державної допомоги. Проблемою нового законодавства про державну допомогу є відсутність процедури визначення заходу підтримки, передбаченого законодавством як державної допомоги. При кваліфікації заходів підтримки, що надаються суб’єктам господарювання як державної допомоги Антимонопольний комітет України має встановити, що:
   -підтримка надається за рахунок коштів держави або органів місцевого самоврядування;
   -реципієнтом є суб’єкт господарювання;
   -сфера надання підтримки є пріоритетною для економічного і соціального розвитку (цільове та галузеве спрямування державної допомоги);
   -надання підтримки забезпечує перевагу суб’єкта господарювання;
   -внаслідок такої переваги може бути обмежена конкуренція на ринку;
   -отримання підтримки суб’єктом господарювання впливає чи може вплинути на торгівлю чи іншу діяльність суб’єкта господарювання-конкурента або його становище на ринку;
5. Моніторинг та контроль державної допомоги є взаємопов’язаними проте, самостійними складовими державного регулювання в сфері конкуренції їх самостійність визначається метою та спрямуванням державного регулювання, а також засобами регуляторного впливу, а взаємообумовленість передбачає можливість і необхідність використання результатів моніторингу і контролю державної допомоги при плануванні оціночних показників ефективності використання державної допомоги та розвитку певних суб’єктів господарювання, галузей і регіонів, що отримують допомогу.

 

(1) Про державну допомогу суб’єктам господарювання: Закон України від 01 лип. 2014 р. № 1555–VII // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – № 34. – Ст. 1173.

(2) Державна допомога. Рекомендації щодо приведення національного законодавства України у відповідність до вимог acquis Європейського Союзу [Електронний ресурс]. – Київ : Центр європейського та порівняльного права, 2004. – 207 Kb. – Режим доступу : www.eclc.gov.ua/recomm/state_ aid.pdf – С. 3.

(3) Онищенко С.С. Контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції при наданні та використанні державної допомоги суб'єктам господарювання (організаційно-правовий аспект): дис. ... канд. юрид. наук / С.С. Онищенко – Київ, 2011. – С. 38.

(4) Костусєв О. Виступ на відкритті круглого столу / О. Костусєв // Збірка виступів учасників круглого столу “Контроль за наданням державної допомоги суб’єктам господарювання як складова державної конкурентної політики”. – Київ, 2005. – С. 6.

(5) Державна допомога виробникам в Україні : реформування відповідно до норм СОТ та ЄС / за заг. ред. С. Касьянова. – К. : Нора-Друк, 2004. – С. 15

(6) Державна допомога. Рекомендації щодо приведення національного законодавства України у відповідність до вимог acquis Європейського Союзу [Електронний ресурс]. – Київ : Центр європейського та порівняльного права, 2004. – 207 Kb. – Режим доступу : www.eclc.gov.ua/recomm/state_ aid.pdf – С. 5.

(7) Костусєв О. О. Конкурентна політика в Україні : монографія / О. О. Костусєв. – К. : КНЕУ, 2004. – С. 151.

(8) Онищенко С.С. Контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції при наданні та використанні державної допомоги суб'єктам господарювання (організаційно-правовий аспект): дис. ... канд. юрид. наук / С.С. Онищенко – Київ, 2011. – С. 43.

(9) Онищенко С.С. Контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції при наданні та використанні державної допомоги суб'єктам господарювання (організаційно-правовий аспект): дис. ... канд. юрид. наук / С.С. Онищенко – Київ, 2011. – С.49.

(10) Consolidated Reader-Friendly Edition of the Treaty on European Union (TEU) and the Treaty on the Functioning of the European Union (TFEU) as amended by the Treaty of Lisbon [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.eudemocrats.org/eud/downloads/lisbon_treaty_reader_ friendly.pdf.

(11) Communication from the Commission amending the Communications from the Commission on EU Guidelines for the application of State aid rules in relation to the rapid deployment of broadband networks, on Guidelines on regional State aid for 2014–2020, on State aid for films and other audiovisual works, on Guidelines on State aid to promote risk finance investments and on Guidelines on State aid to airports and airlines // Official Journal of the European Union. – 2014. – С. 3-5.

(12) Nitsche R. Study on methods to analyse the impact of State aid on competition [Електронний ресурс] / R. Nitsche, P. Heidhues // European Commission. Directorate-General for Economic and Financial Affairs. - 2006. Режим доступу: http://ec.europa.eu/economy_finance/ publications/publication804_en.pdf.

(13) Стюарт Ю. Звіт Про загальну методику оцінювання державної допомоги [Електронний ресурс] / Стюарт Ю. – Режим доступу: http://eupublicprocurement.org.ua/wp-content/uploads/2016/05/Report-on-State-aid-general-assessment-methodology_UKR.pdf - С. 13.

(14) Право та політика у сфері державної допомоги. Гармонізація законодавства України зі стандартами ЄС / Ю. Стюарт, С. Цемнолонскіс, Я. Рогінська – К.: Альфа Реклама, 2016. – С. 27.

(15) Consolidated Reader-Friendly Edition of the Treaty on European Union (TEU) and the Treaty on the Functioning of the European Union (TFEU) as amended by the Treaty of Lisbon [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.eudemocrats.org/eud/downloads/lisbon_treaty_reader_ friendly.pdf

(16) Стюарт Ю. Звіт про загальну методику оцінювання державної допомоги [Електронний ресурс] / Стюарт Ю. – Режим доступу: http://eupublicprocurement.org.ua/wp-content/uploads/2016/05/Report-on-State-aid-general-assessment-methodology_UKR.pdf - С. 13.

(17) Стюарт Ю. Звіт про загальну методику оцінювання державної допомоги [Електронний ресурс] / Стюарт Ю. – Режим доступу: http://eupublicprocurement.org.ua/wp-content/uploads/2016/05/Report-on-State-aid-general-assessment-methodology_UKR.pdf – С. 17.

(18) Judgment of the Court of First Instance of 12 December 1996, Air France v Commission, T-358/94, ECLI:EU:T:1996:194 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legalcontent/EN/TXT/?uri=CELEX%3A61994TJ0358

(19) Commission Directive 2006/111/EC, of 16 November 2006, on the transpar¬enc¬y of financial relations between Member States and public undertakings as well as on financial transparency within certain undertakings [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ALL/?uri=CELEX:32006L0111

(20) Judgment of the Court of 16 May 2002, France v Commission (Stardust), C-482/99, ECLI:EU:C:2002:294 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A61999CJ0482

(21) Judgment of the Court of First Instance of 26 June 2008, SIC v Commission, T-442/03, ECLI:EU:T:2008:228 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://curia.europa.eu/juris/document/document.jsf?text=&docid=66879&pageIndex=0&doclang=EN&mode=lst&dir=&occ=first&part=1&cid=805072

(22) Judgment of the Court of 16 May 2002, France v Commission (Stardust), C-482/99, ECLI:EU:C:2002:294 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A61999CJ0482

(23) Стюарт Ю. Звіт про загальну методику оцінювання державної допомоги [Електронний ресурс] / Стюарт Ю. – Режим доступу: http://eupublicprocurement.org.ua/wp-content/uploads/2016/05/Report-on-State-aid-general-assessment-methodology_UKR.pdf - С. 17.

(24) Judgment of the Court of 2 July 1974, Italy v Commission, 173/73, ECLI:EU:C:1974:71 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/uri=CELEX%3A61973CJ0173

(25) Збірник прецедентного права Європейського Союзу в сфері державної допомоги/ Ю. Стюарт, Я. Рогінська – К.: Альфа Реклама, 2016. – 740 с.

(26) Стюарт Ю. Звіт про загальну методику оцінювання державної допомоги [Електронний ресурс] / Стюарт Ю. – Режим доступу: http://eupublicprocurement.org.ua/wp-content/uploads/2016/05/Report-on-State-aid-general-assessment-methodology_UKR.pdf - С. 22.

(27) Judgment of the Court (Sixth Chamber) of 29 June 1999, DMTransport, C-256/97, ECLI:EU:C:1999:332 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A61997CJ0256

(28) Стюарт Ю. Звіт про загальну методику оцінювання державної допомоги [Електронний ресурс] / Стюарт Ю. – Режим доступу: http://eupublicprocurement.org.ua/wp-content/uploads/2016/05/Report-on-State-aid-general-assessment-methodology_UKR.pdf - С. 25.

(29) Стюарт Ю. Звіт про загальну методику оцінювання державної допомоги [Електронний ресурс] / Стюарт Ю. – Режим доступу: http://eupublicprocurement.org.ua/wp-content/uploads/2016/05/Report-on-State-aid-general-assessment-methodology_UKR.pdf – С. 22.

(30) Стюарт Ю. Звіт про загальну методику оцінювання державної допомоги [Електронний ресурс] / Стюарт Ю. – Режим доступу: http://eupublicprocurement.org.ua/wp-content/uploads/2016/05/Report-on-State-aid-general-assessment-methodology_UKR.pdf - С. 25 - 26.

(31) Право та політика у сфері державної допомоги. Гармонізація законодавства України зі стандартами ЄС / Ю. Стюарт, С. Цемнолонскіс, Я. Рогінська – К.: Альфа Реклама, 2016. – С. 68-71.

(32) Judgment of the Court of 17 September 1980, Philip Morris, 730/79, ECLI:EU:C:1980:209 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/HTML/?uri=CELEX:61979CJ0730&from=NL

(33) Judgment of the Court of 14 October 1987, Germany v Commission, 248/84, ECLI:EU:C:1987:437 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A61984CJ0248

(34) Judgment of the Court (Second Chamber) of 14 January 2015, Eventech v The Parking Adjudicator, C-518/13, ECLI:EU:C:2015:9 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A62013CJ0518

(35) Judgment of the Court (Second Chamber) of 14 January 2015, Eventech v The Parking Adjudicator, C-518/13, ECLI:EU:C:2015:9 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A62013CJ0518

(36) State Aid control. Scoreboard - Conceptual and methodological remarks [Електронний ресурс] / European Commission. Directorate - General for Competition. - 1993. - Режим доступу до док. : http://ec.europa.eu/competition/state_aid/studies_reports/conceptual_remarks.pdf.; Vademecum. Community law on State aid [Електронний ресурс] / European Commission. Directorate - General for Competition. - 2008. - Режим доступу до док. : http://ec.europa.eu/competition/state_aid/studies_reports/ vademecum_on_rules_09_2008_en.pdf. – С. 6-7.

(37) Бєгунський Л. Створення системи моніторингу та контролю за державною допомогою в Україні. Концепція, виклики та наслідки / Л. Бєгунський ; пер. з англ. М. Чеботарьова - К. : PM group, 2010. - С. 33.

(38) State Aid control. Scoreboard - Conceptual and methodological remarks [Електронний ресурс] / European Commission. Directorate  General for Competition. - 1993. - Режим доступу до док. : http://ec.europa.eu/competition/state_aid/studies_reports/conceptual_remarks.pdf.; Vademecum. Community law on State aid [Електронний ресурс] / European Commission. Directorate  General for Competition. - 2008. - Режим доступу до док. : http://ec.europa.eu/competition/state_aid/studies_reports/vademecum_on_rules_09_2008_en.pdf; Facts and figures on State aid in the EU Member States [Електронний ресурс] / Commission Staff working document. - 2009. - Режим доступу до док. : http://ec.europa.eu/competition/state_aid/studies_reports/studies_reports.html.; Facts and figures on State aid in the EU Member States [Електронний ресурс] / Commission Staff working document. - 2010. - Режим доступу до док. : http://ec.europa.eu/competition/state_aid/studies_reports/studies_reports.html.;. Facts and figures on State aid in the EU Member States [Електронний ресурс] / Commission Staff working document. - 2011. - Режим доступу до док.: http://ec.europa.eu/competition/state_aid/studies_reports/2011_autumn_ working_paper_en.pdf.

(39) Государственное регулирование экономики: Учеб. пособие для вузов /Под ред. проф. Т.Г.Морозовой. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – С. 8.

(40) Хозяйственное право: Учебник / Под ред. В.К. Мамутова – К.: Юринком Интер, 2002. – С. 183.

(41) Споживчий ринок України: методологія дослідження та регулювання: монографія / за ред. Л.О. Лігоненко. К. : Київ. нац. торг. екон. ун-т. 2007. - С. 344. 

(42) Господарське право: підруч. / Заг. ред. Д. В. Задихайла, В. М. Пашкова . – Х. : Право, 2012. – С. 55.

(43) Коцюба О. Правила конкуренції. Державна допомога. Банкрутство / О. Коцюба, О. Бірюков, М. С. Масбаум, Д. Фуке // Український правовий часопис. – 2004. – № 5. – С. 48.

(44) Костусєв О. Виступ на відкритті круглого столу / О. Костусєв // Збірка виступів учасників круглого столу “Контроль за наданням державної допомоги суб’єктам господарювання як складова державної конкурентної політики”. – Київ, 2005. – С. 5.

(45) Костусєв О. О. Конкурентна політика в Україні : монографія / О. О. Костусєв. – К. : КНЕУ, 2004. – С. 154.

(46) Бакалінська О. О. Організаційно-правові засади захисту економічної конкуренції в Україні : монографія / О. О.Бакалінська. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. – С. 156.

(47) Онищенко С.С. Контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції при наданні та використанні державної допомоги суб'єктам господарювання (організаційно-правовий аспект): дис. ... канд. юрид. наук / С.С. Онищенко – Київ, 2011. – С. 88.

(48) Положення про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень органів державної влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, органів місцевого самоврядування щодо демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання. Затверджено Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 01.04.94 р. № 4-р. (зі змінами та доповненнями).

(49) Бакалінська О. О. Шляхи вдосконалення державного контролю за дотриманням конкурентного законодавства / О. О. Бакалінська // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 1. – С. 76-78.

(50) Онищенко С.С. Контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції при наданні та використанні державної допомоги суб'єктам господарювання (організаційно-правовий аспект): дис. ... канд. юрид. наук / С.С. Онищенко – Київ, 2011. – С. 57.

(51) Адміністративне право України. Академічний курс : Підруч. : У двох томах : Том 1. Загальна частина / за ред. В.Б.Авер’янова. – К. : Юридична думка, 2004. – С. 262.

(52) Про Порядок проведення моніторингу державної допомоги суб’єктам господарювання: Розпорядження Антимонопольного комітету України від 28 грудня 2015 р. № 43-рп // Офіц. вісник України. 2016. №12. - Ст. 528.

(53) Ryan S. Recent developments in the area of State Aid and State Aid reform in the EU / Stephen Ryan // Taiex Seminar. – Kyiv, 4-5 March 2008. – Р. 27.

(54) Конкурентне право та політика в Україні : Огляд ОЕСР (00 2008 1N 3P1) № 88923, 2008. – С. 102.

(55) Про Порядок ведення та доступу до реєстру державної допомоги суб’єктам господарювання: Розпорядження Антимонопольного комітету України від 28 грудня 2015 р. № 43-рп // Офіц. вісник України. 2016. №12. - Ст. 528.

(56) Про Порядок розгляду справ про державну допомогу суб’єктам господарювання: Розпорядження Антимонопольного комітету України від 12 квітня 2016 р. № 8-рп // Офіц. вісник України. 2016. №40. - Ст. 1530.

 

Стабільність цивільного обороту в Україні : проблеми забезпечення : зб. наук. праць. Випуск 5 / за ред. О.А. Беляневич. – К. : НДІ приватного права і підприємництва ім. академіка Ф.Г. Бурчака НАПрН України, 2017. – С. 51-80.