Сучасний стан правового регулювання господарської діяльності

Рєзнікова Вікторія Вікторівна - д.ю.н., професор,
завідувач кафедри господарського права
Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Щербина Валентин Степанович - д.ю.н., професор,
академік НАПрН України,
професор кафедри господарського права
Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Як, на вашу думку, можна оцінити сучасний стан
правового регулювання господарської діяльності?

Рєзнікова В.В.: Економічне (господарське) законодавство, яке є сукупністю (масивом) нормативно-правових актів і правових норм, які регулюють відносини щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та управління (в тому числі організації) такою діяльністю, характеризується своєю розгалуженістю та множинністю. На сьогодні кількість нормативно-правових актів, що регламентують різні сфери господарювання, досягла критичної маси. Наявність кодифікованого акту, яким є Господарський кодекс України, уже не вирішує проблеми. Для цього є об’єктивні (динамізм і складність господарського життя і, відповідно, правового регулювання) та суб’єктивні (недостатня увага до упорядкування господарського законодавства з боку законодавця та численні експерименти у сфері економіки, кожен з яких потребує спеціального правового забезпечення) причини.

Очевидно, що окремі з актів господарського законодавства застаріли і не спроможні ефективно регулювати господарські відносини в сучасних економічних реаліях, тому потребують ревізії і відповідного реагування з боку законодавця.

Слід зазначити, що сучасний стан правового регулювання, організації та безпосереднього здійснення господарської (економічної) діяльності характеризується низкою проблем, серед яких:

• невпорядкованість і суперечливість підходів щодо визначення організаційно-правових форм господарювання, видів суб’єктів господарської (економічної) діяльності, наявність протиріч і прогалин у визначенні їх правового статусу, відсутність заохочень стосовно корпоративної соціальної відповідальності таких суб’єктів;
• порушення розумного балансу у визначенні ступеня і меж участі органів державної влади і місцевого самоврядування в господарських (економічних) відносинах, неефективність управління підприємствами державного і комунального секторів економіки, недостатність економіко-правових стимулів для реалізації масштабних інфраструктурних проектів на засадах публічно-приватного партнерства, недосконалість підходів до надання державної допомоги суб’єктам господарювання, застосування окремих засобів державного регулювання та здійснення державного контролю і нагляду у сфері господарської (економічної) діяльності;
• недосконалість порядку розгляду органами Антимонопольного комітету України справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, неповна відповідність системи контролю за допустимістю державної допомоги для конкуренції правовим актам Європейського Союзу;
• недостатній рівень правового забезпечення використання майна при організації та здійсненні господарської (економічної) діяльності;
• відсутність чітких системних правових положень щодо способів і правових форм комерціалізації прав інтелектуальної власності у сфері господарювання;
• недосконалість правових засад ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності суб’єктів господарської (економічної) діяльності;
• недостатня правова регламентація щодо укладання, виконання та припинення договорів у сфері господарської (економічної) діяльності;
• відставання правового регулювання від наявної практики та тенденцій щодо цифровізації господарської (економічної) діяльності, використання у цій діяльності новітніх електронних та інших технологій, поширення електронної комерції, обігу криптовалют, впровадження смарт-контрактів тощо;
• низький рівень забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників господарських (економічних) відносин;
• недосконалість положень щодо відповідальності за вчинення суб’єктами господарювання правопорушень окремих видів, часткова невідповідність потребам сьогодення переліку підстав такої відповідальності та санкцій за вчинення правопорушень у сфері господарювання;
• надмірна зарегульованість і водночас наявність прогалин, протиріч у регулюванні діяльності в окремих галузях і сферах економіки;
• несприятливість правових умов для здійснення інноваційної, інвестиційної, зовнішньоекономічної діяльності, інтеграції України у світовий економічний простір;
• суперечливе визначення спеціальних режимів господарювання (господарська (економічна) діяльність у Збройних Силах України, господарська (економічна) діяльність в умовах надзвичайного стану, проведення ООС тощо).

Зазначені проблеми у правовій площині поряд із іншими чинниками негативно впливають на стан економіки України, що проявляється, зокрема, у високому рівні її «тінізації», обмеженні підприємницької ініціативи, скороченні промислового виробництва, низькій привабливості України для іноземних інвесторів.

Чи можна вирішити ці проблеми в рамках реформування
(рекодифікації) цивільного законодавства?

Рєзнікова В.В.: На нашу думку, не можна. У контексті динамічного розвитку господарських відносин виникає ряд питань, які взагалі не можна розглядати і вирішувати у рамках протистояння окремих правових шкіл – господарників з одного боку, цивілістів та адміністративістів – з іншого.

Час усвідомити, що жодна галузь законодавства (права) не може бути монополістом у регулюванні суспільних відносин у певній сфері. Прикладом тому є земельне, водне, екологічне, сімейне та інші галузі законодавства, що регулюють особисті немайнові та майнові відносини, які мають певні особливості, що зумовлюють їх самостійний характер і відмінність від цивільних відносин.

Кінцеве завдання полягає не в тому, щоб скасувати врешті Господарський кодекс України чи домогтися поступового вихолощення сутності господарського права. Сьогодні на законодавчому рівні за участю вчених та за допомогою національної правової доктрини необхідно забезпечити насамперед високу якість регулювання відносин, які становлять основу розвитку країни, в тому числі й у царині економіки, бізнес-середовища. В іншому разі наука стикається з проблемою заперечення природного стану розвитку речей, упорядкованого ще з часів появи права як такого. Складно заперечувати відому істину, – право є регулятором суспільних відносин, відтак, воно у своїй природі обумовлене потребами людини, суспільства, видозмінюється відповідно до потреб людства. Це вказує на об’єктивну обумовленість належного правового регулювання у тій чи іншій сфері, у тому числі й у сфері господарювання, робить його залежним від середовища.

Якими можуть бути правові наслідки
скасування Господарського кодексу України?

Щербина В.С.: По-перше, до значної кількості нормативно-правових актів, в яких є посилання на ГК України, необхідно буде внести зміни. Проте, це технічна робота, яка, зрештою, може бути виконана, хоч і потребуватиме певного часу.

Складніше інше:
- Чим заповнити ті прогалини, що безумовно виникнуть у зв’язку зі скасуванням ГК?
- До яких чинних чи нових законів будуть включені норми, що стосуються державного регулювання господарської діяльності, без якого не обходиться жодна держава з розвиненою економікою?
- Якими засобами і за допомогою яких механізмів держава впливатиме на економіку?
- Як бути з правом господарського відання та правом оперативного управління, які, до речі, вживаються не лише в ГК України, але і в низці законів для позначення реально існуючих прав?

Адже відмова в чинному Цивільному кодексі України від цих прав і несприйняття їх представниками науки цивільного права, які складають більшість у робочій групі з рекодифікації цивільного законодавства, не знайшла підтримки і підтвердження на практиці. Те саме можна сказати і щодо такого суб'єкта господарювання, як підприємство, замість якого чинний ЦК України пропонує термін «товариство», або щодо існуючих в сфері економіки господарських об’єднань (асоціацій, корпорацій, концернів, консорціумів тощо), які взагалі не згадуються в ЦК України, оскільки «не вписуються» в цивілістичне розуміння поняття юридичної особи. До речі, сам термін «суб’єкт господарювання» вжито в ст. 13 Конституції України, в ч. 4 якої йдеться про те, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Попутно постає запитання, а чи зможе держава за допомогою Цивільного кодексу забезпечити соціальну спрямованість економіки, якщо в чинному ЦК України відсутній такий термін, як «економіка» та похідні від нього терміни.

Можна навести ще чимало подібних прикладів, з яких напрошується висновок щодо доцільності збереження окремого (спеціального) правового регулювання відносин у сфері економіки.

Якою ви бачите подальшу долю ГК України в сучасних умовах? Чи потрібен Україні спеціальний кодекс, норми якого регулювали б відносини у сфері економіки?

Щербина В.С.: Представники науки господарського права чудово усвідомлюють необхідність модернізації господарського (економічного) законодавства, оскільки, мабуть жодна сфера суспільних відносин в нашій державі не розвивається і не змінюється так стрімко, як відносини у сфері економіки. Оскільки про доцільність постійного вдосконалення господарського законодавства вже немало написано і сказано, зверну увагу лише на те, що ще в 2005 році науковцями Інституту економіко-правових досліджень НАН України було розроблено Концепцію модернізації господарського законодавства на базі Господарського кодексу України (проект), яка, на жаль, так і не була реалізована.

Звичайно, що сьогодні вона вже дещо застаріла, проте сам факт її розробки через 2 роки після прийняття ГК України є свідченням актуальності проблеми модернізації господарського (економічного) законодавства. Тим більшої актуальності ця проблема, яка хоч частково і вирішувалася шляхом внесення змін до ГК України та до інших нормативно-правових актів господарського законодавства, набула через 16 років після прийняття ГК України.

В середовищі науковців-господарників останнім часом жваво обговорюється проблема кодифікації господарського (економічного) законодавства. Вчені висловлюють своє бачення та пропонують різні шляхи її вирішення, спираючись при цьому на досвід тих країн, в яких, поряд з цивільними кодексами, є спеціальні, як правило, кодифіковані нормативно-правові акти, норми яких регулюють відносини у сфері економіки – торгові, комерційні, економічні, підприємницькі кодекси, і застосування яких на практиці довело свою життєздатність.

Головне, на нашу думку, зараз полягає не в тому, чи здатна Україна розробити і прийняти такий спеціальний кодекс. Безумовно здатна, ми маємо для того значний потенціал. Важливо, щоб інтерес до цієї проблеми виявили представники нашої влади, передусім, Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції та інші профільні міністерства України, і вжили необхідних заходів для створення робочої групи з розробки такого кодексу.

https://yvu.com.ua/gospodarskyj-kodeks-potrebuye-doopratsyuvannya-ale-ne-skasuvannya/