СИСТЕМА ОБОРОННОГО ПЛАНУВАННЯ УКРАЇНИ НА ЗАСАДАХ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ: НАПРЯМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ФОРМУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА

   Неспровокована збройна агресія РФ проти України оголила військові виклики і загрози, що постали не тільки перед нашою державою, а і перед світовою системою безпеки в цілому. Зарубіжний досвід доводить, що швидке та ефективне забезпечення потреб суспільства у воєнній безпеці та обороноздатності держави досягається шляхом впровадження новітніх технологій, зокрема штучного інтелекту (ШІ), що належить до таких технологічних сфер суспільного розвитку, які стрімко розвиваються та мають великий потенціал у багатьох кластерах військової справи [1, 68], належне планування і ресурсне забезпечення яких традиційно покладається в основу системи оборонного планування будь-якої держави.

   Відповідно до п. 12, ст. 1 Закону України «Про національну безпеку України» [2] оборонне планування – це складова частина системи державного стратегічного планування, що здійснюється з метою забезпечення обороноздатності держави шляхом визначення пріоритетів і напрямів розвитку сил оборони, їх спроможностей, озброєння та військової техніки, інфраструктури, підготовки військ (сил), а також розроблення відповідних концепцій, програм і планів з урахуванням реальних і потенційних загроз у воєнній сфері та фінансово-економічних можливостей держави.

   Проте, система державного стратегічного планування в Україні на сьогодні не має законодавчого регулювання. Отже, можна констатувати факт, що на інституціональному рівні в Україні існують переваги поточної (тактичної) галузевої державної політики над довгостроковою (стратегічною) загальнодержавною [3, 50].

   Результатом поточної (тактичної) галузевої державної політики в сфері забезпечення національної безпеки та обороноздатності України є документи стратегічного характеру, які ми детально аналізували раніше [1, 70-71]. Вказане можна визначити як нормативну лакуну, яка потребує негайного усунення.

   Питанню підвищення ефективності стратегічного планування у сфері забезпечення національної безпеки та обороноздатності України приділяється особлива увага науковців і практиків. Стратегічне планування безпеки держави є загальноприйнятою формою стратегічного управління, яка застосовується державами Європейського Союзу і НАТО. В українську практику державного управління у сфері національної безпеки та оборони проваджуються підходи до стратегічного та оборонного планування на основі спроможностей, що прийняті в країнах – членах НАТО [4, 80].

   Відповідно до п. 2 Наказу Міністерства оборони України від 22 грудня 2020 року № 484 «Про затвердження Порядку організації та здійснення оборонного планування в Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та інших складових сил оборони» [5] планування на основі спроможностей – це планування, що передбачає розвиток спроможностей сил оборони в умовах протидії загрозам та ризикам на довгострокову перспективу в межах наявних ресурсів, де спроможність (оперативна, бойова, спеціальна) - це здатність органів військового управління, з’єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій ЗСУ або сукупності сил і засобів сил оборони виконувати певні завдання (забезпечувати реалізацію визначених військових цілей) за певних умов, ресурсного забезпечення та відповідно до встановлених стандартів.

   Отже, планування на основі спроможностей – один з методів оборонного планування, особливістю якого є розвиток спроможностей збройних сил (сил оборони) для ефективної протидії загрозам та ризикам як військового, так і невійськового характеру з урахуванням імовірних сценаріїв розвитку кризових ситуацій на довгострокову перспективу [6, 103-104].

   Рішенням Ради національної безпеки й оборони України від 20 травня 2016 року «Про Стратегічний оборонний бюлетень України» [7] визначена недосконалість процедур оборонного планування в Україні, а однією з цілей оборонної реформи визначено розвиток системи оборонного планування. Вихідними даними цього планування означені, зокрема висновки за результатами аналізу досягнень воєнної науки та новітніх технологій військового призначення [8, 29].

   Науковці наголошують на тому, що обов'язковою умовою належного оборонного планування на основі спроможностей є реальне сприйняття і аналіз загроз, їх правильна класифікація та оцінка. Отже, питання інформаційно-аналітичного забезпечення, зокрема на основі ШІ, як системи науково-обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо прийняття виважених управлінських рішень з метою захисту безпекових та оборонних інтересів України, запобігання та усунення впливу загроз і дестабілізуючих чинників на національні інтереси, стає пріоритетом інноваційного розвитку в системі оборонного планування України. Моніторинг та випереджувальне виявлення загроз, прогноз розвитку військової, оборонної та безпекової обстановки є ключовим елементом інформаційно-аналітичного забезпечення інтегрованого управління в сфері забезпечення національної безпеки та обороноздатності України [9, 3-4].

   Оборонне планування на основі ШІ дозволить виробити стійкі до різних варіацій вихідних і проміжних даних плани, зменшити час на їх складання[10, 9].

   Наведене вище дозволяє зробити проміжний висновок про те, що ШІ може стати важливим інструментом в сфері оборонного планування в повоєнний період, допомагаючи збільшити ефективність та швидкість виконання військових завдань, знизити ризик втрат, підвищити захищеність військових систем та зменшити витрати на оборону. Проте, при розробці та використанні ШІ у сфері оборонного планування необхідно дотримуватись відповідних правових та етичних стандартів. Вказане обґрунтовує виокремлення спеціального напряму формування перспективного законодавства України - інститут законодавства, – правове регулювання оборонного планування на основі спроможностей на базі технологій ШІ.

   В контексті викладеного необхідно додати, що на виконання цілей Стратегічного оборонного бюлетеня України, було поставлено завдання створення базових основ єдиної інформаційної системи управління оборонними ресурсами та відповідної інфраструктури, складовою якої є інформаційна система управління оборонним плануванням на основі спроможностей. Очевидно, що інформаційна підтримка управлінських рішень стратегічного планування може виконуватись лише за допомогою сучасних комп’ютерних інформаційно-аналітичних систем, які мають виконувати функції: обґрунтування прийнятих рішень; знаходження оптимального рішення моделювання та прогнозування розвитку об’єктів управління; знаходження в ієрархічній структурі слабких місць з метою усунення та вдалих рішень для розповсюдження позитивного досвіду; знаходження сукупностей подібних рішень з метою узагальнення, виявлення закономірностей, синергетичних властивостей тощо, тобто технологій ШІ. Ефективний менеджмент у сфері оборони, заснований, зокрема, на інноваційних рішеннях та сучасних бізнес-практиках, програмно-проектному управлінні оборонними ресурсами, удосконалених процесах визначення та задоволення потреб оборони України було визначено в якості однієї з цілей реалізації державної політики у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва в Стратегії воєнної безпеки України [11].

   У цьому контексті також варто відзначити, що в Стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу України [12], при визначенні цілі державної військо-промислової політики поряд з іншими вимогами було акцентовано на обов’язковій цифровізації оновленого вітчизняного оборонно-промислового комплексу як його невід’ємної складової. З метою задоволення потреб держави в сучасних високоефективних системах озброєнь, військової та спеціальної техніки, відповідно до встановлених нормативів, національних та міжнародних стандартів в Стратегії розвитку ОПК задля цифровізації ОПК було запропоновано: 1) удосконалити систему планування шляхом створення та впровадження єдиної інформаційно-аналітичної системи центрального органу виконавчої влади, що відповідала б за формування та реалізацію державної військово-промислової політики, як сучасного засобу підтримки прийняття рішень; 2) розроблення автоматизованих систем управління, розвитку та захисту базових та критичних технологій (реєстр критичних технологій та компетенцій); 3) створення і впровадження захищених автоматизованих інформаційно-аналітичних систем: а) обліку та аналізу діяльності підприємств оборонно-промислового комплексу, б) єдиної інформаційної бази науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, результатів інтелектуальної діяльності, технологій та конструкторської документації на продукцію військового, спеціального і подвійного призначення, в) експертного супроводження діяльності суб’єктів та об’єктів оборонного сектору економіки України [13].

   За висновками фахівців, ШІ вже в найближчий час дозволить забезпечити підвищення ефективності діяльності в таких кластерах військової справи як: моделювання, ведення бойових дій та обґрунтування складу сил та засобів, що застосовуються; функціонування інтегрованих систем розвідки та управління, дистанційно-керованих, розвідувально-ударних бойових комплексів, робототехнічних систем військового призначення тощо; управління мобільними розподіленими системами бойової охорони заданих кордонів та об’єктів; використання тренажерів, навчаючих систем тощо. Іншим напрямком використання ШІ, на думку фахівців, у військовій справі можуть бути системи оборонної та військової техніки (ОВТ), такі як: комп’ютерні системи, що здатні до самонавчання, придатні до обробки не структурованої інформації за сучасними та перспективними матеріалами, електронно-елементної бази, промисловими технологіями, окремими деталями, вузлами та агрегатами, здійснення їх поєднання та сполучення (енергетичного, матеріального, інформаційного та ін.) в зразках ОВТ; високопродуктивні обчислювальні інтелектуальні системи для пришвидшеної розробки зразків ОВТ із врахуванням інформації про можливості застосування нових, невідомих раніше засобів атаки противника в загрозливий період; інтелектуальні програмно-технічні комплекси створення засобів захисту, адаптації до нестабільних параметрів обстановки, що змінюють властивості під впливом вражаючих факторів сучасної зброї тощо. Важливим аспектом також є удосконалення методів оцінки фізичного, психофізіологічного та психічного стану військовослужбовців при проведенні бойових дій, уточнення їм задач та корекції дій із врахуванням їх стану. На цей час активно продовжуються дослідження і у сфері створення інтелектуальних тренажерів для навчання операторів, водіїв, льотчиків основним правилам керування ОВТ в складній обстановці, імітації бойових дій, оцінки психофізичного стану осіб, що навчаються, їх можливостей дій в аварійних та інших ситуаціях [14, 195].

   Виходячи з оцінки безпекового середовища та моделювання на засадах ШІ умов ведення оборони суб’єктами оборонного планування визначаються: узагальнені потреби оборони, ЗСУ, інших складових сил оборони в озброєнні, військовій техніці, запасах матеріально-технічних, медичних та інших засобах і ресурсах; розробляються плани виробництва, постачання і оборонних закупівель товарів, робіт і послуг, необхідних для задоволення потреб ЗСУ, інших складових сил оборони [15, 10].

   Висновки. Наведене вище в цілому доводить, що в Україні, сформовано бачення напряму розвитку спеціального законодавства застосування технологій ШІ в сфері оборонного планування на основі спроможностей. Проте, цілісний стратегічний документ, як то - Стратегія розвитку ШІ в сфері забезпечення національної безпеки та обороноздатності України – відсутній, обговорення не відбувається навіть на рівні проекту. Узагальнюючи, можна сказати, що для забезпечення належного оборонного планування в Україні на основі спроможностей на базі ШІ у повоєнний період необхідно розробляти та впроваджувати у національне законодавство найкращі світові практики, що враховують потенційні можливості та загрози ШІ, що забезпечать належний рівень кібербезпеки, захист критичної інфраструктури та дозволять розробити відповідні алгоритми і процедури для виявлення та запобігання потенційним ризикам і можливим військовим загрозам [1, 75-76].

   Список використаних джерел:

1. Пацурія Н.Б. Упровадження технологій штучного інтелекту в забезпечення національної безпеки та обороноздатності України: правові проблеми і перспективи повоєнного періоду. Теорія і практика інтелектуальної власності №3 (2023). С. 68-78.

2. Про національну безпеку України: Закон України від 21.06.2018 року № 2469-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#Text (дата звернення: 06.11.2023).

3. Лещишин Р. Адміністративно-правові основі стратегічного планування у державному секторі. Актуальні проблеми правознавства. 2020. №4 (24). С. 49–54.

4. Ткачук Н. В. Стратегічне планування та стратегічний аналіз у сфері забезпечення національної безпеки / Н. В. Ткачук // Юридичний вісник. - Одеса : Гельветика - 2021. - № 4. - С. 80-86.

5. Про затвердження Порядку організації та здійснення оборонного планування в Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та інших складових сил оборони: Наказ Міністерства оборони України від 22 грудня 2020 року № 484. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0196-21#n13 (дата звернення: 06.11.2023).

6. Романюк І. М. Ретроспектива розвитку системи стратегічного (оборонного) планування в Збройних Силах України. Збірник наукових праць ВІТІ. Київ, 2018. № 1. С. 100–107.

7. Про Стратегічний оборонний бюлетень України : Указ Президента України № 240/2016 від 6 червня 2016 р. URL: http://www.president.gov.ua/documents/2402016-20137 (дата звернення: 06.11.2023).

8. Андрощук Г. О., Кваша Т. К. Патентний ландшафт як інструмент прогнозування світових технологічних трендів: сфера озброєння та військової техніки. Наука, технології, інновації. № 4. 2019. С. 28–40.

9. Махнюк А.В., Кириченко О.І. Окремі підходи щодо стратегічного аналізу ризиків у сфері інтегрованого управління кордонами: розроблення паспортів загроз прикордонної безпеки. Державне будівництво. 2012. №1. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeBu_2012_1_32 (дата звернення: 06.11.2023).

10. Демідов Б.О., Борисенко М.В., Кучеренко Ю.Ф., Задорожна А.Ю. Розвиток та застосування Повітряних Сил, інших видів Збройних Сил України, удосконалення їх системи управління. Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України. 2021. № 3(44). С. 7-17.

11. Про Стратегію воєнної безпеки України: Указ Президента України від 25 березня 2021 року № 121/2021. URL: https://www.president.gov.ua/documents/1212021-3766 (дата звернення: 06.11.2023).

12. Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу України: Указ Президента України від 20 серпня 2021 року № 372/2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/372/2021#Text (дата звернення: 06.11.2023).

13. Георгієвський Ю.В. Правове регулювання цифровізації в сфері оборони: програмні документи в часовому вимірі. Актуальні проблеми господарської діяльності в умовах розбудови економіки Індустрії 4.0 : зб. наук. пр. НДІ ПЗІР НАПрН України за матеріалами ІІ круглого столу (м. Харків, 29 квітня 2022 року) / за ред. О. О. Дмитрик, К. О. Токарєвої. Харків: НДІ ПЗІР НАПрН України, 2022. Електронне наукове видання. – https://ndipzir.org.ua/aktualni-problemi-gospodarskoi-diyalnostiv-umovah-rozbudovi-ekonomiki-industrii-4-0 (дата звернення: 06.11.2023).

14. Гурнович А. В. Основні напрямки застосування технологій штучного інтелекту в оборонній сфері. International scientific and practical conference. September. 25–26, 2020. URL: http://baltijapublishing.lv/omp/index.php/bp/catalog/download/64/1276/2866-1?inline=1 (дата звернення: 06.11.2023).

15. Сиротенко, А. М. Актуальні проблеми планування оборони України: комплексний підхід / А. М. Сиротенко, П. В. Щипанський, А. К. Павліковський., М.М. Любко. Наука і оборона. 2020, № 1 - С. 3-12.