Новий Господарський кодекс Бельгії - сучасний європейський досвід правового регулювання економіки.

Професійне проведення економіко-правових реформ неможливе без вивчення зарубіжного досвіду правового забезпечення економіки. У випадку України це, звісно, європейський досвід, враховуючи прагнення Українського народу до євроінтеграції та відповідні політико-правові кроки української держави.

На фоні цього досвіду пропозиції чиновників Міністерства юстиції України щодо декодифікації господарського законодавства шляхом скасування Господарського кодексу України та перенесення його норм в інші закони є не лише відверто популістськими, позаяк ведуть до дестабілізації судової практики та руйнують системні засади правового регулювання економіки, але й прямо суперечать новітнім європейським правовим тенденціям.

Один з наочних прикладів такого досвіду – кодифікація господарського законодавства Королівства Бельгія.

Господарський кодекс Королівства Бельгія або Бельгійській кодекс економічного права – (англ. – Code of Economic Law; фр. – Code de droit économique [1]; нидерл. – Wetboek van Economisch Recht [2]; нім. Wirtschaftsgesetzbuch) – кодифікований законодавчий акт Королівства Бельгія, прийнятий 28 лютого 2013 року, що систематизував основні законодавчі правила у сфері "господарського права":

• загальний статус компаній,
• законодавство про конкуренцію,
• захист прав споживачів,
• безпеку продуктів та послуг,
• господарські контракти,
• електронну комерцію,
• банківську справу та фінанси,
• право промислової власності тощо.

Кодес набув чинності 21 травня 2014 року.

Законодавець Бельгії передбачив три основні цілі в Кодексі:

• гарантування свободи підприємництва;
• гарантування справедливості господарських операцій;
• захист прав споживачів.

Ідея модернізації господарського законодавства та розробки господарського кодексу виникла у 2006 році після роботи «круглого столу», організованого Міністерством економіки Бельгії за участі вчених (економістів та експертів з правових питань) та громадських організацій [3].

До речі, вже тут спостерігається відмінність професійного європейського досвіду впорядкування господарського законодавства від вітчизняного хаотичного псевдореформаторського підходу до втручання в економічні відносини. У Бельгії реформою господарського законодавства займається міністерство економіки, а в Україні – міністерство юстиції, хоча діє профільне Міністерство економічного розвитку та торгівлі. На жаль, розумне правило «кожний має займатися своїми справами» в Україні у цьому контексті не спрацьовує.

Не можна не звернути увагу й на завдання, що були поставлені перед розробниками при модернізації бельгійського господарського законодавства:

• проаналізувати господарське законодавство,
• запропонувати проект кодифікованого акту замість розрізненого набору правил, розташованих у численних законах та королівських указах.

Потреби завадити "нормативній інфляції" (inflation normative), необхідність "сприяти інтеграції бельгійського господарського права в концепт європейського права", а також "дати чітке уявлення про роль державної влади в регуляції економічної активності та визначити, які інструменти вона має", – були зазначені серед основних причин прийняття Кодексу у доповіді Міністерства економіки Королівства Бельгія [4].

На відміну від такого підходу Міністерство юстиції України не здійснює аналіз стану застосування Господарського кодексу, не дивлячись на приписи Закону України «Про основні засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», що засвідчила, зокрема відповідь міністерства на звернення науковців щодо проведення роботи з оцінки результативності ГК України. Не опікується Міністерство юстиції й приборканням «нормативної інфляції», від якої страждають підприємці в Україні і яку можна «вгальмувати» лише кодифікацією. Серед основних завдань реформи в Україні чиновниками визначається «скасування Господарського кодексу», що виявляє нерозуміння значення упорядкування та компактизації господарського законодавства, яке об’єктивно тяжіє до розростання, утворення численних колізій та прогалин.

Дуже показовою є структура Господарського кодексу Королівства Бельгія. Кодекс складається з вісімнадцяти книг.

КНИГА I - Визначення
Книга II – Загальні засади
Книга III - Свобода заснування, надання послуг та загальних зобов’язань компаній
Книга IV – Захист конкуренції
Книга V - Конкуренція та ціноутворення
Книга VI – Ринкові методи та захист прав споживачів
Книга VII – Платіжні та кредитні послуги
Книга VIII – Якість продуктів та послуг
КНИГА IX - Безпека продуктів и та послуг
КНИГА X - Комерційні контракти агентств, контракти ділового співробітництва та торгових поступок
КНИГА XI - Інтелектуальна власність
КНИГА XII - Право електронної економіки
КНИГА XIII - Консультування
КНИГА XIV – Ринкові методи та захист прав споживачів у професійному середовищі
КНИГА XV – Примусове виконання
КНИГА XVI – Альтернативне вирішення спорів для споживчих конфліктів
КНИГА XVII – Провадження у спеціалізованому суді.
КНИГА XVIII – Інструменти кризового управління.

Як видно, структура Господарського кодексу Королівства Бельгія напрочуд схожа на структуру Господарського кодексу України. Це каже про те, що український законодавець, прийнявши у 2003 році ГК, вірно визначив тенденції сучасного унормування господарських відносин.

Хоча не можна не бачити, що за відсутності постійної роботи з осучаснення господарської кодифікації та подальшої систематизаційної роботи ГК України застаріває та зменшує своє регулятивне значення. Але державні органи України протягом 12 років чинності кодексу навіть не спромоглися підготувати законопроект щодо усунення окремих розбіжностей між Господарським та Цивільним кодексами. Тим паче, не проводиться робота щодо поглиблення кодифікації у зв’язку із прийняттям сотен нових господарських законів та підзаконних актів протягом останнього десятиліття.

Господарська кодифікація прямо наближає Україну до європейської правової традиції на відміну від російської та радянської правових підходів, за яких традиційно – у силу відсутності потужного купецького (підприємницького) середовища – заперечуються потреби дуалізму цивільного та комерційного (господарського) кодексів.

Причому, європейська правова традиція у цьому контексті лише посилюється. Останні десятиліття нові комерційні та підприємницькі кодекси прийнято у Франції (2000-2007), Туреччині (2012), Казахстані (2015).

У Німеччині постійно оновлюється та доповнюється комерційний кодекс (Торговельне уложення) 1900 року. Особливо багато норм щодо публічної звітності, захисту конкуренції та забезпечення свободи руху капіталів запроваджено на початку 2000х у зв’язку із процесами євроінтеграції.

З 2014 року у Парламенті Іспанії розглядається новий Комерційний кодекс, представлений Урядом на заміну старого.

Не можна забувати, що комерційні кодекси діють у США, Японії, Південній Кореї та багатьох інших країнах.

Отже, Господарський кодекс Королівства Бельгія – яскравий приклад дбайливого ставлення державної влади до систематизації господарського законодавства як запоруки економічного розвитку у країні. Якщо в Україні реалізовуватиметься конструктивний підхід до законодавчого опосередкування економічних реформ, то поглиблення кодифікації, замість її скасування, може стати дієвим інструментом стабілізації та розвитку економічних відносин.

Правові та інституційні механізми забезпечення розвитку держави та права в умовах євроінтеграції : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (20 травня 2016 р., м. Одеса) : у 2 т. Т. 2 / відп. ред. М. В. Афанасьєва. - Одеса : Юридична література, 2016. - С. 607-609.