МІЖНАРОДНИЙ ТРАНСФЕР ТЕХНОЛОГІЙ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ

  Впровадження та комерціалізація конкурентоспроможних передових технологій, ефективний технологічний обмін розширять можливості високотехнологічного імпорту та експорту, сприятимуть запровадженню єдиних норм економічного розвитку та налагодження співробітництва у цій сфері між Україною та передовими країнами світу. Основою цього процесу мають стати Угоди СОТ та Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

  Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», трансфер технології – це передача технології, що оформляється шляхом укладення між фізичними та/або юридичними особами двостороннього або багатостороннього договору, яким установлюються, змінюються або припиняються майнові права й обов’язки щодо технології та/або її складників. Цей Закон визначає правові, економічні, організаційні та фінансові засади державного регулювання діяльності у сфері трансферу технологій і спрямований на забезпечення ефективного використання науково-технічного й інтелектуального потенціалу України, технологічності виробництва продукції, охорони майнових прав на вітчизняні технології та/або їх складники на території держав, де планується або здійснюється їх використання, розширення міжнародного науково-технічного співробітництва в цій сфері [1].

  «Трансфер технології» представляє собою рух технології через різні канали від одного її власника до іншого. У цьому, у контексті подолання технологічного відставання країн, що розвиваються і найменш розвинених країн від розвинених країн. Під трансфером технологій розуміють міжнародну передачу зарубіжних науково-технічних досягнень, тобто, коли технологія, створена в одній країні, перетворюється на продукт або процес, який використовується в іншій країні.

  Будучи вирішальним фактором економічного зростання та розвитку в цілому, міжнародний трансфер технологій, на думку Шугурова М.В., дуже чутливий до питань наслідків захисту прав на технології, що передаються. Сьогодні концепція технологічного трансферу включає також бачення прав інтелектуальної власності, особливо патентних прав і торгових секретів (ноу-хау), але до певної міри також і авторських прав (у разі передачі інформаційно-комунікаційних технологій та програмного забезпечення) як необхідного аспекту останнього. Це означає, що окрім підходу до передачі технологій як передачі інформації та технічних знань, що є результатом інтелектуальної діяльності, важливе значення має прояснення питання про те, що означають права інтелектуальної власності щодо передачі технологій, а також яким має бути захист цих прав в сучасних умовах [2].

  Захист прав інтелектуальної власності на технології, що передаються, - одне з найбільш дискусійних питань стратегій у сфері трансферу технологій. Оскільки права інтелектуальної власності в сучасному економічному розвитку є настільки економічно і політично значущими, з іншого – настільки ж суперечливими. До того ж права інтелектуальної власності є не лише невід'ємним аспектом правового регулювання передачі технологій [3, c. 17], але й важливим аспектом технологічного розвитку в цілому, а саме генерування, адаптації, поширення та використання наявних та нових технологій.

  В України приділяється значна увага пріоритетним напрямам розвитку інноваційної, науково-технічної, наукової діяльності, норми та підходи до яких містяться, зокрема, у законах України: «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про інноваційну діяльність» та інших нормативно-правових актах, що регулюють відносини у цій сфері. Проте протягом останніх років законами України про державний бюджет України постійно блокуються норми стосовно фінансового забезпечення науково-технічної та наукової сфери. В наслідок цього в Україні через хронічне недофінансування цієї галузі суттєво стримується розвиток інноваційної, науково-технічної діяльності.

  Набуття Україною статусу держави-кандидата на вступ в ЄС вимагає формування нової інноваційно-технологічної стратегії розвитку держави, що дозволить здійснити державі «технологічний ривок», незважаючи на агресію та економічні негаразди.

  Доповідь "Глобальний інноваційний індекс – 2020" Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), підготовлена спільно зі школою бізнесу INSEAD та Корнельським університетом, відводить Україні 45 місце серед 131 економіки світу за рівнем їх інноваційної результативності (80 показників у 7 сферах). Очолюють рейтинг провідних країн-новаторів Швейцарія, Швеція та США. Україна знаходиться на 30 місці серед країн регіону Європи та на другому місці у групі країн з доходом нижче середнього, маючи ВВП на душу населення 8533,5 дол. Основою її інноваційної спроможності є людський капітал і дослідження (39 місце), а також знаннєві та технологічні результати (25 місце) [4, c. 5-8].

  За індексом інноваційного розвитку Агентства Bloomberg Україна посіла у 2020 р. 56 місце серед 60 досліджуваних країн. У 2020 р. рейтинг очолили Німеччина, Південна Корея й Сінґапур.

  Європейське інноваційне табло надає порівняльну оцінку сильних та слабких сторін інноваційних систем 27 держав-членів ЄС та 10 сусідніх країн, включаючи Україну. Звіт ЄІТ – 2020 відносить Україну до кола країн "повільних інноваторів" (аутсайдерів). Сильними сторонами України є високі показники проникнення широкосмугового зв’язку, зайнятості в наукомісткій діяльності, витрат на інновації, що не стосуються досліджень і розробок та експорту наукомістких послуг [4, c. 11].

  Для оцінки спроможності країн щодо впровадження та використання сучасних передових/проривних (frontier) технологій у Доповіді ЮНКТАД про технології та інновації 2021 р. під назвою "Вскочити на технологічну хвилю: інновації зі справедливістю" ("Catching technological waves: Innovation with equity") представлено "Індекс готовності", що формується з п’яти складових: впровадження ІКТ, кадри (навички), дослідження та розробки (ДіР), використання в промисловості та доступ до фінансів. Україна має досить високий рейтинг за такими складовими як рівень освіченості (навичок) населення та дослідницької активності (кількість патентів та публікацій), частка високих технологій у промисловому виробництві, разом з тим – низький рейтинг за рівнем інфраструктури ІКТ та доступністю приватних компаній до кредитів [5].

  Стратегічну мету з формування в Україні високо розвинутої соціально орієнтованої економіки, що базується на знаннях та інноваціях, передбачено Національною економічною стратегією України на період до 2030 року, схваленою Постановою Кабінету Міністрів України 3 березня 2021 року [6], планом заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 р. № 1106 [7].

  Конкурентна позиція України є нестійкою. Широкомасштабна агресія Російської Федерації, призвела до втрати значної частини промислового та інвестиційного потенціалу нашої держави, а значна міграція призвела до переформатування людського потенціалу держави. Разом з цим, фінансово-технологічна допомога Україні з боку США і ЄС призвели до істотного прориву в сфері трансферу технологій. Вперше за всю історію Україна отримала доступ до найсучасніших технологій та розробок, зокрема медичного, військового, оборонного та подвійного призначення. Варто відзначити, що цей трансфер відбувається на рівні держав і під державні гарантії. Надзвичайні обставини Російської агресії змусили держави і уряди шукати нові шляхи передачі техніки та технологій. Завдяки чому Україна має шанс не тільки захистити свою незалежність та територіальну цілісність, а й здійснити інноваційний стрибок у розвитку нашої економіки. Проте, це вимагає значних зусиль, як с боку міжнародних партнерів, так і держави. Сьогодні на порядок дня виходить питання створення нових виробництв та спільних підприємств діяльність яких має бути спрямована на відновлення та вдосконалення обладнання та техніки, а також використання надбань оборонних технологій у цивільному житті. Ще одним важливим аспектом є доступ до новітніх технологій в медичній сфері, зокрема офтальмології, ортопедії та реконструктивній і відновлювальній медицині.

  Разом з цим, дотримання принципів прозорості та законності трансферу технологій та техніки добросовісності поведінки учасників ринку трансферу технологій є важливим фактором подальшого цивілізаційного розвитку нашої держави. В цьому розумінні варто звернути увагу на специфіку розвитку міжнародно-правового регулювання трансферу технологій, гарантій і обмежень, що містяться в міжнародних зобов’язаннях України.

  Не секрет, що основним трендом ХХІ сторіччя є нова формула: «знання + послуги + обладнання», тобто обладнання та матеріали все частіше супроводжують постачання знань та послуг [8].

  Важливою особливістю сучасного етапу розвитку міжнародного трансферу технологій є те, що ТНК все активніше залучають до проведення НДДКР свої закордонні відділення, наукові центри та лабораторії. Використання ними внутрішньо корпоративного обміну технологіями є одним із засобів зовнішньоекономічної експансії. Основний канал здійснення цієї політики ТНК – передача ліцензій власним філіям та дочірнім компаніям за трансфертними цінами, тобто надання нових досягнень на пільгових умовах. Такі ліцензії дозволяють ТНК швидше налагоджувати виробництво конкурентоспроможних товарів на належних їм підприємствах і збувати їх у державах здійснення господарської діяльності та суміжних державах. В результаті ТНК отримують можливість не тільки мінімізувати витрати та термін освоєння винаходу, але й оминати митні бар'єри та валютні обмеження інших країн. Біля 2/3 сукупної вартості міжнародних угод з об'єктами інтелектуальної власності за оцінками експертів ОЕСР це угоди між афілійованими корпоративними структурами, що свідчить про переважання у міжнародній торгівлі об'єктами інтелектуальної власності узгоджених дій та економічних концентрацій [9]. Саме тому, ще у 1978 році 1978 р. питання про уніфікацію правил міжнародної передачі технологій також почала розглядати Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) поряд з питаннями про транснаціональні корпорації, обмежувальну ділову практику, усунення дискримінації в торгівлі та зобов'язання співпрацювати у торговельних відносинах [10]. Пізніше Комісія вирішила розглядати питання про уніфікацію правил регулювання передачі технологій разом із договірними положеннями у галузі промислового розвитку [11]. Одним із аргументів на користь включення положень про передачу технологій у правове керівництво про будівництво промислових об'єктів було те, що передача технологій є необхідним елементом надання замовнику допомоги в експлуатації підприємства та його технічного обслуговування [12]. І якщо питання протидії обмежувальній діловій практиці в багатьох аспектах в українському законодавстві визначено та уніфіковано з європейськими вимогами, то питання передачі технологій замовнику в якості допомоги у експлуатації підприємства та його технічного обслуговування залишаються невирішеними. Разом цим, навіть імплементовані до українського законодавства норми щодо контролю за процесами економічної концентрації не передбачають специфічних правил, що забезпечують захист економічної конкуренції щодо використання трансферу технологій в якості ефективного механізму здобуття контролю над ринком відповідних товарів робіт або послуг. Наприклад, зміни до Закону України «Про захист економічної конкуренції» щодо підвищення ефективності системи контролю за економічними концентраціями спрямований на реалізацію положень статті 256 «Наближення законодавства та практика застосування» Угоди про асоціацію, яка передбачає, зокрема, необхідність імплементації статей 1 та 5 (1) – (2) Регламенту Ради (ЄС) №139/2004 від 20 січня 2004 року про контроль за концентрацією суб’єктів господарювання (далі – «Регламент ЄС про злиття») [13] та реалізацію положень пункту 73 Плану дій щодо дерегуляції господарської діяльності та спрощення регуляторної бази, що передбачав перегляд системи вартісних показників, за досягнення яких необхідно отримувати дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію, зокрема, в частині збільшення їх значень та врахування впливу концентрації на конкуренцію в Україні, спирався на Рекомендації ОЕСР [14], Рекомендації Міжнародної Мережі з питань конкуренції [15] (далі – "МКК"), а також рекомендацій в Огляді ЮНКТАД [16], щодо побудови ефективної, дієвої та швидкої системи контролю за економічними концентраціями, проте не передбачає механізмів протидії економічній концентрації (M&A) з використанням механізмів трансферу технологій. Проте, в сучасних умовах досягнення відповідних оціночних показників є надзвичайно примарним, але процеси концентрації на ринку України не зупинила і війна, проте ми можемо спостерігати поступове перетікання таких угод в інші юрисдикції з більш лояльним податковим і контрольним режимом.

  Ще одна характерна особливість сучасності це значна M&A-активність, що спостерігається біофармацевтичній промисловості як виробників оригінальних препаратів, так і виробників генериків. Злиття часто охоплюють декілька країн, оскільки компанії в цій галузі є все більше глобалізованими, з акцентом на зростання ринків, що розвиваються. Тому у країнах із середнім і низьким рівнем економічного розвитку (надалі – MLIC) відбулись монополізація місцевих підприємств транснаціональних компаній; цільове придбання місцевих фірм транснаціональними корпораціями (наприклад, придбання Sanofi компанії Medley в Бразилії); а також об’єднання місцевих фірм [17]. Попереднє повідомлення про злиття до антимонопольних органів кожної країни має бути нормою, оскільки географічні межі ринків лікарських засобів визначаються як національні кордони. Попереднє повідомлення дозволяє кожному національному органу влади оцінювати вплив злиття на рівень концентрації на відповідних ринках, з вимогою виявлення домінуючих препаратів, і, якщо необхідно, запобігання необґрунтованому збільшенню рівня концентрації. Важливим питанням політики є визначення при попередньому повідомленні граничного значення об’єму M&A: у пропорції до ВВП країни, чи до обсягів продажів ліків. Варто відзначити, що протягом останніх років США розширили свої вимоги до попереднього повідомлення для ліцензійних угод, тим самим демонструючи важливість ліцензійних угод як форми придбання у фармацевтичній промисловості.

  Кількісне визначення обсягу міжнародних операцій у сфері трансферу технологій ускладнює конфіденційний характер більшості таких угод. Важливим показником інтенсивності транскордонного технологічного обміну є обсяг роялті та інших ліцензійних відрахувань (включаючи платежі за користування інтелектуальною власністю за ліцензійними договорами в галузі промислової власності, авторських та суміжних прав, у тому числі за договорами про використання програм для ЕОМ та баз даних, фонограм, ефірних та кабельних передач і т.п.) [8].

  Відповідно до частини четвертої статті 256 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС Україна має імплементувати статті 1 - 8 Регламенту ЄС № 772/2004 від 30 квітня 2004 року про застосування статті 81(3) Договору про заснування ЄС до категорій угод про передачу технологій. На сьогодні цей Регламент утратив чинність, і відповідні питання регулюються Регламентом ЄС № 316/2014 від 21 березня 2014 року про застосування статті 101(3) Договору про функціонування ЄС до категорій угод про передачу технологій (далі – Регламент) [18].

  Зазначений регламент встановлює умови виключення із заборони, встановленої частиною першою статті 101 Договору про функціонування Європейського Союзу, для певних категорій угод між суб’єктами господарювання з підстав, наведених у частині третій згаданої статті, а саме, у зв’язку із тим, що відповідні категорії узгоджених практик сприяють удосконаленню виробництва або розповсюдженню продукції, технічному або економічному прогресові, водночас надаючи споживачам змогу отримати належну частку здобутої вигоди. Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» узгоджені дії суб’єктів господарювання, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, є антиконкурентними узгодженими діями, згідно із частиною четвертою цієї статті вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом. Разом із тим, відповідно до статті 9 Закону положення статті 6 не застосовуються до угод про передачу прав інтелектуальної власності, в тому зокрема, про трансфер технологій, якщо обмеження сторони угоди у здійсненні господарської діяльності, що містяться у відповідних угодах, не виходять за межі законних прав суб’єкта права інтелектуальної власності. При цьому, вважається, що не виходить за межі законних прав суб’єкта права інтелектуальної власності встановлення в угодах про трансфер технологій обмежень стосовно обсягу прав, які передаються, строку та території дії дозволу на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а також виду діяльності, сфери використання, мінімального обсягу виробництва. Узгоджені дії стосовно трансферу технологій, на які не поширюються положення статті 9 Закону, зокрема такі, що містять обмеження стосовно виробництва та/або реалізації товарів, створених з використанням переданих прав на технологію (контрактних товарів), але які є дозволеними відповідно до положень Регламентів ЄС 772/2004 та 316/2014, можуть бути визнані такими, що дозволяються, шляхом встановлення Антимонопольним комітетом України (далі – Комітет) типових вимог до певних категорій узгоджених дій суб’єктів господарювання [19].

  Згідно з частиною другою статті 11 Закону узгоджені дії, що відповідають типовим вимогам до певних видів узгоджених дій, встановлених Комітетом, дозволяються і не потребують дозволу органів Комітету в індивідуальному порядку. У зв’язку з цим, з метою виконання зобов’язань за частиною четвертою статті 256 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС передбачається прийняття Комітетом Типових вимог до узгоджених дій суб’єктів господарювання стосовно передачі технологій, дотримання яких дозволяє здійснювати ці узгоджені дії без дозволу органів Комітету. Україна виконала низку зобов’язань щодо реалізації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС шляхом прийняття «Типових вимог до узгоджених дій суб’єктів господарювання у сфері трансферу технологій, дотримання яких дозволяє здійснювати ці узгоджені дії без дозволу органів Антимонопольного комітету України» [20].

  Правила застосовуються до угод про передачу технологій у будь-якій формі (найпоширеніший приклад - ліцензійний договір), в яких одна сторона (ліцензіар) надає іншій стороні (ліцензіату) право використовувати свої права інтелектуальної власності (права на винаходи, корисні моделі, ноу-хау та т.п.) з метою виробництва товарів. Також вони можуть застосовуватися до угод про передачу технологій, в яких ліцензіар продовжує нести ризики, пов'язані з використанням технології, що передається.

  Необхідною умовою застосування Правил є мета угоди – виробництво товарів із використанням переданих прав інтелектуальної власності. Правила не застосовуються до договорів про проведення спільних досліджень та розробок (R&D) та договорів постачання. У той же час Правила поширюються на положення угод про передачу технологій, що регулюють придбання товарів ліцензіатом, та передачу всіх супутніх прав інтелектуальної власності, необхідних для виробництва чи продажу контрактних товарів [21].

  Відповідно до Правил угоди про передачу технологій загалом вважатимуться законними та не вимагатимуть отримання дозволу Антимонопольного комітету України, якщо вони укладені між конкуруючими суб'єктами господарювання та їх сукупна частка на цьому ринку не перевищує 20 %, а також якщо вони укладені між суб'єктами господарювання, що не є конкурентами, частка на ринку кожного з учасників не перевищує 30%.

  Ці правила не поширюються на угоди про передачу технологій (загалом), що містять певні суттєві обмеження (так звані hardcore restrictions), зокрема: обмеження можливості однієї із сторін визначати свої ціни під час продажу товарів третім особам; обмеження виробництва; розподіл ринків за територіальною ознакою, асортиментом чи колом замовників (споживачів); обмеження можливості ліцензіата використовувати свої права на технологію або обмеження можливості будь-якої сторони здійснювати науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи [22].

  В окремих випадках антимонопольні органи можуть не застосовувати правила до угод про трансфер технологій. Це може бути пов'язано, наприклад, з проведеним Антимонопольним комітетом України дослідженням ринку, внаслідок якого встановлено, що угоди про передачу технологій на даному ринку суттєво обмежать конкуренцію та не призведуть до позитивних наслідків. Разом з цим, Типові вимоги до узгоджених дій суб’єктів господарювання у сфері трансферу технологій, дотримання яких дозволяє здійснювати ці узгоджені дії без дозволу органів Антимонопольного комітету України не застосовується до багатосторонніх угод та договорів промислової кооперації.

  Досліджуючи сучасний стан правового регулювання трансферу технологій в світлі євроінтеграційного вектору розвитку України варто враховувати, що розвиток трансферу технологій та інновацій в ЄС не вичерпується лише міжнародними договірними зобов’язаннями, регламентами та директивами. Флагманом трансферу технологій в ЄС є створення та функціонування рамкових науково-дослідних програм, відкритих для зовнішніх учасників, зокрема, і з країн, що розвиваються. Ці програми є інструментами сприяння науковому та технологічному прогресу останніх та корелюють стратегії ЄС у сфері сприяння розвитку культури, науки та освіти у глобальному масштабі. Крім цього ЄС виділяє ресурси на цілі сприяння розвитку та передачі технологій, багато з яких спрямовані на заохочення сталого розвитку. Правові засади співробітництва в сфері науки і технологій містяться, перш за все, в угодах про партнерство та співробітництво ЄС з третіми країнами, а також у угоди про асоційоване членство.

  Наприклад, 2 лютого 2021 року започаткована програма "Горизонт Європа" - транснаціональна науково-дослідна та інноваційна рамкова програма, яка є найбільшою з подібних програм у світі. Достатньо сказати, що її загальний бюджет становить 95,5 млрд євро. Більше того, програма передбачає нові, порівняно з попередніми рамковими науково-дослідними програмами ЄС, механізми та інструменти ухвалення рішень. Програма розрахована на період 2021 – 2027 років [23]. А головною метою є вирішення глобальних проблем та сприяння промисловій модернізації шляхом узгоджених дослідницьких та інноваційних зусиль. Приєднання українських науковців та винахідників до її реалізації є також ще одним кроком на шляху до перемоги нашої держави війні та створенні підвалин для інноваційно-технологічного пориву нашої держав у ХХІ сторіччі.

  Висновки. Договірною основою міжнародно-првового регулювання трансферу технологій є угоди в межах СОТ. Хоча стаття 27 ТРІПС передбачає, що члени СОТ повинні надавати патентний захист у всіх технологічних сферах, ст. 8 Угоди дозволяє членам СОТ регулювати у своєму законодавстві ті види ліцензійної практики, які можуть призвести до зловживання правами інтелектуальної власності, використання яких негативно впливають на конкуренцію. Як приклади такої практики у статті 40 ТРІПС зазначаються виняткові умови щодо зворотної передачі технічної інформації покупцем продавцю ліцензії, умови, що запобігають оскарженню юридичної сили ліцензії, та примусовий пакет ліцензійних умов [24].

  Конкурентна позиція України є нестійкою. Широкомасштабна агресія Російської Федерації, призвела до втрати значної частини промислового та інвестиційного потенціалу нашої держави. Разом з цим, вперше за всю історію Україна отримала доступ до найсучасніших технологій та розробок, зокрема медичного, військового, оборонного та подвійного призначення. Варто відзначити, що цей трансфер відбувається на рівні держав і під державні гарантії. Надзвичайні обставини Російської агресії змусили держави і уряди шукати нові шляхи передачі техніки та технологій. Завдяки чому Україна має шанс не тільки захистити свою незалежність та територіальну цілісність, а й здійснити інноваційний стрибок у розвитку нашої економіки.

  Разом з цим, дотримання принципів прозорості та законності трансферу технологій та техніки добросовісності поведінки учасників ринку трансферу технологій є важливим фактором подальшого цивілізаційного розвитку нашої держави. В цьому розумінні варто звернути увагу на специфіку розвитку міжнародно-правового регулювання трансферу технологій, гарантій і обмежень, що містяться в міжнародних зобов’язаннях України. Оскільки навіть імплементовані в українське законодавство норми європейських директив та регламентів не є гарантією розвитку добросовісного та прозорого технологічного обміну та трансферу технологій. Разом з тим, залишаються неврегульованими процедури публічних закупівель інноваційної продукції, проведення творчих конкурсів на наукові розробки (врегульовані Директивою 2014/24/ЄС та Директивою 2014/23/ЄС), недостатньо врегульовані чинним законодавством багатосторонні угоди з трансферу технологій та наукових розробок.

Список використаних джерел

1. Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій : Закон України від 14.09.2006 № 143- V. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/143-16#Text.

2. Шугуров М.В. Соглашение ТРИПС, международный трансфер технологий и последствия усиления защиты прав интеллектуальной собственности // URL: https://research.amanote.com/publication/Polzz3MBKQvf0BhiJee3

3. Gutterman, A. and J. Erlich, 1997. Technology development and transfer. Quorum Books, Westport, Conn (215 p.).- Р. 17.

4. Стан науково-інноваційної діяльності в Україні у 2020 році: науково-аналітична записка [Електронний ресурс] / Т.В. Писаренко, Т.К. Куранда, Т.К.Кваша та ін. – К.: УкрІНТЕІ, 2021. – 39 с.

5. Catching technological waves: Innovation with equity. URL: https://unctad.org/meeting/catching-technological-waves-innovation-equity//

6. Національна економічна стратегія України на період до 2030 року. Постанова Кабінету Міністрів України 3 березня 2021 року https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/179-2021-%D0%BF

7. Про виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 р. № 1106. // https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/1106-2017-%D0%BF

8. Лихачев В., Международный трансфер технологий: основные тенденции и позиции России (International Technology Transfer: Main Trends and Russia’s Position) (October 31, 2017). Russian Foreign Economic Journal. 2017. №10, Available at SSRN: https://ssrn.com/abstract=4060144

9. Бертош Е.В. Особенности международного трансфера технологий в странах Европейского Cоюза (ЕС)// URL: https://elib.bsu.by/bitstream/123456789/104085/1/bertosh_2014_EU_and_%20Republic_of_Belarus.pdf

10. Report of the United Nations Commission on International Trade Law on the work of its eleventh session (New York, 30 May — 16 June 1978): UN Doc. A/33/17 [Electronic resource] // United Nations. Mode of access: <http://www.uncitral.org/pdf/english/yearbooks/yb-1978-e/vol9-p11-45-e.pdf>.

11. Договорные положения, касающиеся контрактов на поставку и строительство крупных промышленных объектов: доклад Рабочей группы по новому международному экономическому порядку о работе ее второй сессии, состоявшейся в Вене 9—18 июня 1981 г.: док. ООН A/CN.9/198 [Электронный ресурс] // Организация Объединенных Наций. Режим доступа: URL: http://daccessdds.un.org/doc/UNDOC/GEN/NL8/102/68/PDF/NL810268.pdf?OpenElement>.

12. Метелица А.Н. Обзор правового регулирования международной передачи технологий// Журнал международного права и международных отношений 2010 — № 2 – С. 6.

13. Регламент від 20.01.2004 № 139/2004 Регламент щодо контролю за концентраціями суб’єктів господарювання (Регламент ЄС про злиття) //29.1.2004 Офіційний вісник Європейського Союзу L 24/1

14. OECD, Recommendation of the Council on Merger Review, OECD/LEGAL/0333. URL: http://www.oecd.org/competition/mergers/40537528.pdf.

15. MERGER CONTROL IN TIMES OF CRISIS. URL: http://www.internationalcompetitionnetwork.org/uploads/library/doc326.pdf.

16. Добровільний огляд конкурентного права та поліитики в Україні. ЮНКТАД, 2013. (UNCTAD, Voluntary Peer Review of Competition Law and Policy in Ukraine). Доступно за посиланням: http://unctad.org/en/PublicationsLibrary/ditcclp2013d3_overview_en.pdf

17. Звіт науково-дослідної роботи «Міжнародний досвід функціонування ринків оригінальних лікарських засобів та дженериків» (код дослідження 03-15). – К.: 2015 – С 231-237.

18. Commission Regulation (EC) No 772/2004 of 27 April 2004 on the application of Article 81(3) of the Treaty to categories of technology transfer agreements (Text with EEA relevance)// URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A32004R0772.

19. Аналіз регуляторного впливу до проекту розпорядження Антимонопольного комітету України «Про затвердження Типових вимог до узгоджених дій суб’єктів господарювання у сфері трансферу технологій, дотримання яких дозволяє здійснювати ці узгоджені дії без дозволу органів Антимонопольного комітету України»// URL: https://amcu.gov.ua/storage/app/sites/1/Docs/konsultacii_z_gromadskistu/akty/3/%20%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%84%D0%B5%D1%80%20%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D0%B9-222.pdf

20. Про затвердження Типових вимог до узгоджених дій суб'єктів господарювання у сфері трансферу технологій, дотримання яких дозволяє здійснювати ці узгоджені дії без дозволу органів Антимонопольного комітету України. Розпорядження № 21-рп від 09.11.2018 // URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/z1413-18

21. Верболюк П. Гран-при //Юридическая практика №22 від 28.05.2019.// URL: https://pravo.ua/articles/grand-pri/

22. Про затвердження Типових вимог до узгоджених дій суб'єктів господарювання у сфері трансферу технологій, дотримання яких дозволяє здійснювати ці узгоджені дії без дозволу органів Антимонопольного комітету України. Розпорядження № 21-рп від 09.11.2018 . URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/z1413-18

23. Программа ЕС "Горизонт Европа" стартовала. Исследователям приготовиться .. URL: https://kpi.ua/ru/2021-kp5-icd.

24. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності. Світова організація торгівлі 15.04.1994// https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/981_018.

Журнал "Теорія і практика інтелектуальної власності". 2022