Фінансова інклюзія як інструмент доступності електронних фінансових послуг

  Наслідки світової фінансово-економічної кризи через глобальний lockdown, зумовлений поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, без сумніву, актуалізують проблему негайного відновлення та модернізації вітчизняного економічного потенціалу нашої держави на інноваційних засадах, шляхом поширення цифрових технологій на різні ринки товарів робіт і послуг.

   Ринки фінансових послуг не є виключенням. Саме тому питання фінансової інклюзії мають стати пріоритетом держави у формуванні власної політики щодо соціального спрямування сфери електронних фінансових послуг та їх доступності для споживачів.

   Прикладом соціального спрямування сфери електронних фінансових послуг є оприлюднена 6 листопада 2020 року загальноукраїнська презентація Економічного аудиту країни та Векторів економічного розвитку до 2030 року, які в подальшому мають стати основою для «Національної економічної стратегії 2030». В якості пріоритетного напряму розвитку макроекономічної політики держави у вказаних документах передбачено впровадження фінансової інклюзії як процесу просування доступного, вчасного та повноцінного доступу до широкого спектру фінансових послуг, поширення їхнього використання серед споживачів через впровадження існуючих та інноваційних підходів включно з фінансовою обізнаністю та освітою [Фінансова інклюзія https://old.bank.gov.ua/control/uk/publish/ article?art_id=3961976].

   В свою чергу Національний банк України (далі – НБУ) 26 грудня 2019 року рішенням Правління НБУ № 1010-рш затвердив «Стратегію розвитку фінансового сектору до 2025 року», де фінансова інклюзія визнана стратегічним напрямом розбудови фінансового сектору економіки України. 

      Забезпечення фінансової інклюзії країни (а саме, доступність фінансових послуг для населення за рахунок поширення інформаційних технологій) формує нові можливості як для економіки, так і держави в цілому, адже стимулює економічне зростання шляхом розширення можливостей залучення заощаджень фізичних осіб та інвестування цих коштів у розвиток економіки, підвищує рівень добробуту населення шляхом розвитку у людей підприємницьких здібностей, спроможності розсудливо планувати особисті фінансові рішення, у тому числі складання власного бюджету, контролю фінансових рахунків, заощаджень, кредитів тощо [Гладких Д. М. Напрями забезпечення фінансової інклюзії в Україні https:// niss.gov.ua/sites/default/files/2020-01/analit-hladkyh-economy-8-2019-1.pdf].

   Сутністю фінансової інклюзії як драйверу економічного зростання та важливого фактору соціальної рівності у сучасному світі є: 1) підвищення доступності та рівня користування фінансовими послугами: стимулювання розвитку платіжної інфраструктури для здійснення безготівкових операцій, зокрема у сільській місцевості та у віддалених територіях; створення умов для розвитку віддалених каналів продажу фінансових послуг; 2) посилення захисту прав споживачів фінансових послуг: розроблення та впровадження регулювання ринкової поведінки учасників фінансового сектору; забезпечення прозорості інформації щодо фінансових послуг та продуктів; захист вкладників та інвесторів; 3) підвищення рівня фінансової грамотності населення: проведення інформаційно-освітніх заходів для різних цільових аудиторій [Стратегія розвитку фінансового сектору України до 2025 року https://bank.gov.ua/ua/about/develop-strategy].

     Фінансова інклюзія на засадах цифровізації шляхом надання електронних фінансових послуг має переваги, а саме: надає можливість фінансовим установам зменшувати витрати, скорочуючи черги, зменшувати паперову документацію, мінімізувати витрати на утримання відокремлених підрозділів тощо. За цифрової фінансової інклюзії велика кількість споживачів в змозі посилити контроль за посередниками, які використовують механізми дистанційного надання фінансових послуг (мобільний та Інтернет-банкінг), особливо за умов створення мережевих структур із надання фінансових послуг (мережевий маркетинг); розробити рекомендації щодо оптимізації суб’єктного складу постачальників фінансових послуг в різних сегментах фінансового ринку, які потребують підвищеної уваги до технологічної, операційної та комунікаційної інтеграції.

   Стратегія сприяння фінансовій інклюзії в Україні має ґрунтуватися на парадигмі поліпшенні якості надання фінансових послуг для споживачів, які вже мають до них доступ, і розширення надання базових фінансових послуг тій частині споживачів, яка не має доступу до неї взагалі переважно через процеси цифровізації. У цьому аспекті ефективним інструментом підвищення рівня фінансової інклюзії є застосування новітніх технологій [Верней О.Є. Фінансова інклюзивність та її детермінанти http:// ird.gov.ua/sep/sep20182(130)/sep20182(130)_008_DudynetsL,VerneiO.pdf]. 

   Глобалізація економіки в цілому та фінансова глобалізація зокрема поставили питання фінансової інклюзії суспільства, які аналізуються як на локальному рівні, так і на світовому рівні. Одним із загальноприйнятних показників фінансової інклюзії є наявність у дорослого населення банківського рахунку. За даними Світового банку, на сучасному етапі 100 % рівня фінансової інклюзії вже досягли певні країни, серед яких: Данія, Швеція, Норвегія, Нідерланди й Австралія. В Україні відповідно до висновків Голови НБУ цей показник 2018 року становив 63 %, що на загальносвітовому рівні є середнім значенням, бо понад 138 млн. мешканців Європи й досі не мають банківського рахунку [Захаркін О.О Фінансова інклюзія як драйвер забезпечення фінансової безпеки України / Захаркін О.О, Боронос В.М, Захаркіна Л.С., Тверезовська О.І https:// visnyk.fem.sumdu.edu.ua/media/attachments/2019/12/13/6-43-52.pdf]. 

   Аналіз окремих проблем забезпечення фінансової інклюзії в Україні дає можливість окреслити наступні напрями їх вирішення: стимулювання поширення в Україні електронних фінансових послуг, шляхом належного нормативного регулювання вказаних відносин; підвищення рівня фінансової обізнаності споживачів у межах реалізації Стратегії фінансової грамотності НБУ, що передбачає розробку єдиної комунікаційної платформи з питань фінансової грамотності та Освітньо-інформаційного центру на базі НБУ [Гладких Д. М. Напрями забезпечення фінансової інклюзії в Україні https:// niss.gov.ua/sites/default/files/2020-01/analit-hladkyh-economy-8-2019-1.pdf].

   Стратегія фінансового сектору України до 2025 року, яку затвердили регулятори фінансового ринку, і метою якої є забезпечення подальшого реформування та розвитку фінансового сектору України відповідно до провідних міжнародних практик та імплементації заходів, передбачених Угодою про асоціацію між Україною та ЄС та іншими міжнародними зобов’язаннями України, за Стратегічним напрямом: V. Інноваційний розвиток, містить стратегічну ціль 2: Забезпечення розвитку ринку FinTech, цифрових технологій та платформ регуляторів, відповідно до якої, у якості основних заходів передбачено: забезпечення розвитку цифрових технологій, комп’ютерного проектування, аналізу big data, blockchain, автоматизації, роботизації і використання штучного інтелекту.

   Отже, процеси діджиталізації дозволяють будь-якому споживачу вільно обирати фінансову послугу, збирати, копіювати, поширювати, обробляти та у будь-який спосіб використовувати публічну інформацію отриману в електронній формі, в точу числі і з метою захисту своїх прав та законних інтересів. Належний захист прав та законних інтересів споживачів ринку фінансових послуг в сучасних умовах можливий лише на засадах електронної взаємодії між всіма учасниками процесу надання та отримання таких послуг за допомоги ІТ-технологій.

   В якості висновків:

   Всесвітня проблема, що набуває подальшої актуальності – мінімальне залучення споживачів до фінансового сектору – не кожен споживач має достатній і необхідний доступ до якісних фінансових послуг і має належні знання та досвід для їх використання. За даними Світового банку, понад 2,5 млрд споживачів у світі не мають доступу до якісних фінансових послуг. Доступність базових фінансових послуг для споживачів – головний індикатор розвиненості фінансового сектору економіки будь-якої держави. Доступність фінансових послуг є важливим інструментом формування конкурентоспроможності конкретної країни, адже фінансовий сектор стимулює зростання добробуту населення, сприяє розвиткові бізнесу, допомагає розширювати ринки товарів і послуг [Верней О.Є. Фінансова інклюзивність та її детермінанти http:// ird.gov.ua/sep/sep20182(130)/sep20182(130)_008_DudynetsL,VerneiO.pdf].

   Окреслені напрями розвитку фінансової інклюзії дозволяють стверджувати, що основним фактором її належного просування є розвиток інноваційних технологій, перш за все – шляхом активного запровадження електронних фінансових послуг, що сприятиме максимальному доступу до них споживачів.

   Розвиток електронних фінансових послуг полягає у створенні законодавчих стимулів, мотивацій, що мають активізувати попит та формувати потреби щодо використання цифрових технологій серед споживачів фінансових послуг.

   Базове законодавство щодо захисту прав споживачів належним чином не враховує особливості надання електронних фінансових послуг та не регулює їх належним чином. 

Patsuriia, N.B. Economic and legal policy of the state in the field of digital economy /Vinnyk, O.M., Zadykhaylo, D.V., Honcharenko, O.M., Shapovalova, O.V. -International Journal of Criminology and Sociology, 2021, 10, стр. 383–392.