Цифровізації відносин щодо захисту прав та законних інтересів споживачів небанківських фінансових послуг: окремі напрями впровадження

Сучасна економіка перебуваючи в процесі модернізації, знаходиться на тій стадії розвитку, коли новітні ІТ-технології проникають в усі сфери життєдіяльності її суб'єктів. Ринок небанківських фінансових послуг не є винятком. В Україні, на відміну від країн з розвиненою ринковою економікою, існує ряд проблем, які стримують вказані процеси.

Варто відзначити, що на сьогодні проблеми забезпечення законодавства, яке врегульовує відносини у сфері цифрової економіки, доречно розглядати з позиції захисту прав споживачів ринку небанківських фінансових послуг, зокрема, в частині запровадження електронного урядування Національним банком України  (далі - НБУ),  як органу державного нагляду за діяльністю суб'єктів надання таких послуг, що прямо або опосередковано спрямоване на захист прав та законних інтересів споживачів.

Європейський досвід доводить, що правові режими різних державних систем світу, з метою захисту прав споживачів, в основу споживацького законодавства покладають концепцію захисту прав слабкої сторони. Основна ідея такої концепції полягає у визнанні споживача як найбільш незахищеної (економічно та інформаційно) сторони у договірних правовідносинах із суб’єктами, що виробляють товари, здійснюють роботи робіт, надають послуги.

Сучасне українське законодавство про захист прав споживачів на найвищому рівні, фактично, підтримує таку концепцію, його норми врегульовують, що фізична особа-споживач у відносинах із суб’єктами господарювання є слабкою стороною і встановлює, відповідно, певний інструментарій спрямований на його (особи) захист. Зважаючи на динаміку розвитку, стрімкість змін (як фактичних, так і законодавчих), складність та диференційованість ринку небанківських фінансових послуг, множинність та специфіку суб'єктів їх надання, об'єктивна дійсність вимагає належного ставлення до центральної фігури таких відносин – споживача, перед усім, в царині належного і всебічного захисту їх прав та законних інтересів.

Домінуюча тенденція захисту прав споживачів небанківських фінансових послуг в Україні, що знаходить своє втілення у новітніх нормативно-правових актах, не відповідає сучасним викликам, які виникають щоденно на таких «складних» ринках, не захищає на належному рівні права та законні інтереси споживачів, та не відповідає сучасним світовим тенденціям захисту інтересів вказаних осіб. Це, зокрема, обумовлено відсутністю достатнього законодавчого закріплення належного рівня діджиталізації діяльності органів державної вдали в частині державного нагляду за діяльністю суб’єктів ринку небанківських фінансових послуг та електронної взаємодії із всіма учасниками вказаних правовідносин, що безпосередньо впливає на рівень захисту прав та законних інтересів споживачів.

Активний розвиток ринку небанківських фінансових послуг вимагає від регулятора модернізації процесів взаємодії із учасниками ринку і споживачами. Мова іде, перш за все, про активне запровадження електронного урядування як способу організації державної влади за допомогою систем локальних інформаційних мереж та сегментів глобальної інформаційної мережі, що забезпечує функціонування органів влади в режимі реального часу та робить максимально простим і доступним щоденне спілкування з ними.

За напрямом державного регулювання ринку небанківських фінансових послуг НБУ (попередньо Нацкомфінпослуг), місією якого є створення умов для ефективного та транспарентного функціонування зазначеного ринку, зміцнення системної стабільності та посилення фінансової інклюзії на них, забезпечення захисту прав споживачів ринку небанківських фінансових послуг, а також інтеграція у світовий фінансовий простір без загроз національним інтересам та економічній безпеці України - активно долучається до процесів діджиталізації та запровадження цифрових ІТ-технологій при комунікації із суб'єктами ринку небанківських фінансових послуг та споживачами.

В цьому напрямі ще Нацкомфінпослуг, починаючи із 2016 року, прийняла низку нормативних актів, які забезпечують вказані процеси та спрощують регуляторні процедури і комунікацію із споживачами, з метою захисту їх прав та законних інтересів, в яких, зокрема, передбачена можливість та порядок використання електронних ресурсів, електронної форми документів при реєстрації, ліцензування та звітності фінансових установ, а також обов’язкової наявності у них власних веб-сайтів для розміщення відповідної (насамперед, обов’язкової до розкриття) інформації.

Процеси діджиталізації дозволяють будь-якому споживачу вільно збирати, копіювати, поширювати, обробляти та у будь-який спосіб використовувати публічну інформацію отриману в електронній формі, в точу числі і з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

В аналізованому аспекту доречно торкнутися загальної теорії захисту прав споживачів та новітніх підходів до її формування.

На підставі тлумачення норм чинного законодавства України, матеріалів правозасточовної практики, положення права ЄС, практика Європейського суду та положення наукової доктрини, нами вже робилися обґрунтовані висновки, щодо можливості і необхідності поширення норм законодавства України про захист прав споживачів на суб’єктів господарювання. Вказане дозволить відійти від «вузького» законодавчого підходу до тлумачення терміна «споживач» і поширити дію спеціального законодавства на тих осіб, які фактично споживають будь-яку фінансову послугу. Йдеться про юридичних та/або фізичних осіб – підприємців, до яких можуть застосовуватися умови інформаційної та договірної диспропорції у процесі споживання, що ставить їх у положення «слабкої сторони» за договором в сфері надання фінансових послуг. Вказаний підхід надасть можливість застосовувати до таких осіб особливості захисту прав споживачів, які полягають у домінуванні спеціальних способів захисту (Закон України «Про захист прав споживачів») над загальними.

Отже: 
1) споживачем фінансової послуги є: фізична особа, фізична особа-підприємець, юридична особа;
2) споживач може займати позицію «слабкої сторони» у зобов’язальних правовідносинах із фінансовою установою;
3) з метою захисту інтересів споживча у зобов’язальних правовідносинах із фінансовою установою при формуванні умов договору остання має керуватися принципами: справедливості, добросовісності та розумності, унеможливлення покладання на споживача невиправданого тягаря з`ясування змісту договору, достатньої поінформованості, достатньої уважності, обережності;
4) на споживача фінансової послуги (не залежно від його правового статусу) має розповсюджуватися дія Закону України «Про захист прав споживачів», що потребує внесення змін до вказаного нормативно-правового акту.

Проте, належний захист прав та законних інтересів споживачів ринку небанківських фінансових послуг в сучасних умовах можливий лише на  засадах електронної взаємодії між всіма учасниками процесу надання та отримання таких послуг за допомоги ІТ-технологій.

Варто наголосити, що зміна правового регулювання ринку фінансових послуг, зокрема, небанківських, які обумовленні, перш за все, прийняттям Верховною радою України Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання» від 12.09.2019 року (далі – Закон від 12.09.2019 року) та Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року (далі – Закон від 20.09.2019 року), за ініціативою законотворців, в якості спільної мети, зокрема, спрямовані на:
-створення належної системи захисту прав та інтересів споживачів небанківських фінансових послуг;
-усунення прогалин та неузгодженостей в чинній системі нормативно-правового забезпечення захисту прав споживачів;
-визначення компетенції регуляторів ринків фінансових послуг (Національного банку України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку), та наділення їх повноваженнями захисту прав споживачів фінансових послуг.

Проте, вказані нормативно-правові акти фактично не встановлюють на належному рівні роль застосування ІТ-технологій з метою захисту прав та законних інтересів споживачів ринку небанківських фінансових послуг, шляхом діджиталізації процесу держаного нагляду.

Доцільно акцентувати увагу на тому, що чинне законодавство України про фінансові послуги (зокрема, Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закон України «Про національний банк України» тощо), в якості основного напряму діяльності НБУ, передбачає (на сьогодні) захист прав споживачів ринку небанківських фінансових послуг шляхом звернення до неї у разі порушення прав та законних інтересів споживача з боку надавача такої послуг. Проте питання діджиталізації таких процесів звернення залишаються поза увагою законодавця і по сьогодні.

До тотальної активізації запровадження процесів діджиталізації при захисті прав та законних інтересів споживачів ринку небанківських фінансових послуг спонукає також поширення глобальної пандемії, викликаної  гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2. За таких умов дистанційний спосіб врегулювання суперечок, що виникають між споживачем та надавачем такої послуг вбачається найбільш сприятливим.

Отже, не дивлячись на наведені трансформації правового регулювання, існуюча система захисту прав та законних інтересів споживачів небанківських фінансових послуг має зазнати змін, з огляду на світові та загальноєвропейські тенденції вказаних процесів і віднайти своє втілення у напрямі діджиталізації відносин, що виникають між органами державної влади та споживачами.

Базове законодавство щодо захисту прав споживачів належним чином не враховує особливості надання небанківських фінансових послуг із  застосуванням ІТ-технологій та не регулює їх належним чином. Нормативно-правові акти органів, що здійснюють державне регулювання ринків  небанківських фінансових послуг, містять лише окремі елементи захисту прав споживачів в цьому напрямі, однак їх доведення до виконання не є ефективним. Так, Закон від 20.09.2019 року, наприклад, взагалі не передбачає змін в царині захисту прав споживачів небанківських фінансових послуг на засадах цифровізації.

Проте, Стратегія фінансового сектору України до 2025 року, яку затвердили регулятори фінансового ринку, і метою якої є забезпечення подальшого реформування та розвитку фінансового сектору України відповідно до провідних міжнародних практик та імплементації заходів, передбачених Угодою про асоціацію між Україною та ЄС та іншими міжнародними зобов’язаннями України, за Стратегічним напрямом: V. Інноваційний розвиток, містить стратегічну ціль 2: Забезпечення розвитку ринку FinTech, цифрових технологій та платформ регуляторів, відповідно до якої, у якості основних заходів передбачено: 

1) забезпечення розвитку цифрових технологій, комп’ютерного проектування, аналізу big data, blockchain, автоматизації, роботизації і використання штучного інтелекту: (I) провести дослідження, аналіз моделей (схем реалізації) працюючих фінансових інкубаторів та акселераторів; (II) розробити, затвердити та реалізувати на державному рівні програми фінансування (інкубатори) для розвитку інвестиційних стартапів, направлених на залучення інвестицій в економіку; (III) створити та впровадити в промислову експлуатацію іт-платформи для споживачів фінансових послуг з метою запровадження ефективних іт-механізмів для регулювання за ринковою поведінкою та захисту прав споживачів фінансових послуг; (IV) розробити та впровадити уніфіковані бази даних, правила захисту інформації, порядок обміну інформацією між базами даних інформації, у тому числі через API; (V) створити платформу для аналізу ризиків на базі операцій, які здійснюються через банківські системи НБУ та аналізу інформації в інформаційному просторі; (VI) створити регуляторні та технічні "пісочниці" (sandbox);

2) стимулювання впровадження інноваційних технологій в комплаєнс: (I) визначити перелік потенційних користувачів серед учасників фінансового ринку, перелік інформації та процес обміну інформацією між учасниками; (II) створити сприятливе середовище для стимулювання впровадження інноваційних технологій в комплаєнсі: запровадити комунікаційні засади взаємодії між учасниками фінансового ринку, регтек-компаніями та регуляторами (конференції, круглі столи) щодо оцінки впливу впровадження регуляторних технологій на ринок; впровадити кращі світові практики рішень регтек-компаній та використання їх учасниками фінансового ринку; (III) визначити технологію, за допомогою якої забезпечуватиметься функціонування єдиної платформи; (IV) визначити правове поле функціонування єдиної платформи та обміну інформацією між суб'єктами такої системи та за необхідності підготувати зміни до законодавства та нормативно-правових актів;

3) запровадження інноваційних інструментів обміну даними між нбу, іншими державними установами та учасниками фінансового ринку: (I) запровадити повноцінний обмін захищеними та легітимними інформаційними активами в електронному вигляді між регуляторами, іншими учасниками фінансового ринку в межах виконання ними своїх повноважень; (II) запровадити внутрішню аналітичну платформу комплексного аналізу інформації про клієнта та операції фінансового сектору, власниками якої є державні органи та суб’єкти надання фінансових послуг: розробити методологію розрахунку індикаторів особи за окремими класифікаторами (фіктивне підприємництво, шахрайство тощо); реалізувати EWS та скорингові моделі за окремими напрямами аналізу клієнтів банків із задіянням штучного інтелекту; використовувати всі доступні джерела інформації (інформація банків, органів державної влади);

4) сприяння використанню новітніх іт-технологій регуляторами: (I) впровадити комплексну інформаційну систему моніторингу фондового ринку; (II) удосконалити порядок ведення державного реєстру фінансових установ та інших реєстрів; (III) створити дата-центричну модель виявлення операцій, пов’язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом: розробити та впровадити аналіз моделей трансакцій для виявлення операцій, які мають ознаки таких, що здійснюються з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення на основі сучасних технологій; розробити моделі виявлення нетипових аномальних трансакцій для визначення потенційно нових схем легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення; (IV) розробити та впровадити алгоритми виявлення фактів порушення строків надання суб’єктами первинного фінансового моніторингу інформації до держфінмоніторингу; (V) впровадити систему онлайнмоніторингу операцій на фондовому ринку за допомогою програмнотехнічних комплексів; (VI) розробити пропозиції щодо вдосконалення законодавства з метою передбачення можливості проведення небанківськими фінансовими установами електронної дистанційної верифікації та ідентифікації клієнтів за допомогою сучасних IT-технологій без фізичної присутності клієнта у фінансовій установі; (VII) забезпечити можливість надання адміністративних послуг в електронному вигляді;

5) удосконалення розкриття інформації на основі стандартів звітності в електронному вигляді: (I) проаналізувати технічні вимоги впровадження та оцінити технічну можливість для переходу на обмін інформацією за європейськими стандартами; (II) впровадити вимоги загального регламенту про захист даних (eu gdpr) для фінансового сектору; (III) створити інтерфейси прикладного програмування (арі) для доступу зовнішніх користувачів до відкритих даних у машиночитаному форматі; (IV) створити єдине вікно отримання споживачами небанківських фінансових послуг консолідованої інформації про діяльність небанківських фінансових установ; (V) розробити та впровадити процедуру надання даних регуляторам про діяльність недержавних пенсійних фондів у щоденному режимі, а також розробити та впровадити процедуру контролю за діяльністю недержавних пенсійних фондів на підставі щоденних звітних даних; (VI) розробити та впровадити процедуру періодичного інформування учасників недержавних пенсійних фондів про стан їхніх заощаджень; (VII) запровадити механізми контролю за правомірністю використання небанківськими фінансовими установами під час надання фінансових послуг, у тому числі і в інформаційно-телекомунікаційних системах, найменувань та торгових марок інших фінансових установ; (VIII) запровадити інноваційні елементи логістики та підвищити рівень автоматизації роботи з готівкою.

Варто відзначити, що запровадження вказаних заходів планується реалізувати НБУ разом з іншими органами державної влади з кінця 2020 року по кінець 2024 року. Втілення вищенаведеного плану, на нашу думку, надасть змоги підвищити рівень захисту прав та законних інтересів споживачів ринку небанківських фінансових послуг.

Пацурія Ніно Бондовна

Окремі питання цифровізації відносин щодо захисту прав та законних інтересів споживачів небанківських фінансових послуг / Підприємництво, господарство і право, №8, 2020, с. 196-204.